Літосфера, її складові та значення

Найбільші площі сільсь­когосподарських угідь в Одеській, Дніпропетровській та Харківській областях; найменші — в Чернівецькій, Закарпатській та Івано-Франківській. Найбільше орних зе­мель у Дніпропетровській, наймен­ше в Закарпатській областях.

Під складування промислових та побутових відходів, будівництво та для інших потреб щороку відводить­ся 5-6 тис. га земель, значну части­ну яких становлять орні землі. Внас­лідок цього площа орних земель з розрахунку на душу населення в се­редньому по Україні зменшилася і становить близько 0,75 га. В густонаселених західних регіонах (Рівненська, Чернівецька, Львівська, За­карпатська області) цей показник становить 0,57—0,16 га. Тому тут особливо гостро стоїть проблема раціонального використання ґрунту та його охорони.

Займаючи третину території усіх центральноєвропейських країн, Україна володіє 40 % світової площі чорноземів - найродючіших ґрунтів. Розораність земель тут найбільша у світі - 80 %, а в Тер­нопільській, Вінницькій, Кіровоградській — перевищує 90 %. Для по­рівняння: в Англії цей показник становить 29,6; у Франції — 32, Німеч­чині - 32,3 %. Високий рівень розораності угідь певною мірою зумовлює розвиток несприятливих процесів: ерозії, утворення кислих ґрунтів (збільшились на 1,8 млн. га), солонців та засолених земель (збільшились на 2,9 млн. га).

Якщо узагальнити всі зміни, то 22% території України можна характеризувати як сильно і дуже сильно уражені і непридатні до повного використання. Площа сільськогосподарських угідь в Україні за останні 30 років зменшилась на 2 млн. га, а орних - майже на 1 млн. Після Чорно­бильської катастрофи з використання вилучено 3 млн. 700 тис. га.

Земні надра, їх охорона

Надра - це поклади руди, нафти, вугілля, солей та інших копалин, що містяться в землі. До корисних копалин належать усі природні мінеральні утворення, які людина використовує в натуральному вигляді або після пе­реробки.

Сьогодні важко знайти галузь виробництва, де б не використовували­ся мінеральні ресурси. Вони мають величезне значення для людини:

· джерело енергії;

· сировина для виробництва численних промислових ви­робів, побутових товарів;

· сировина для синтезу нових речовин із заданими властивостями (заміняють дерево, цемент, тканини);

· різноманітний будівельний матеріал (рис. ).

Надра дають 75 % сировини для хімічної промисловості, майже по­вністю забезпечують роботу усіх видів транспорту. Мінеральні добри­ва, які виробляють із корисних копалин, широко застосовуються у сільському господарстві.

Мінеральні ресурси значною мірою визначають економічний потенціал кожної країни. Проте головною їх особливістю є те, що вони, на відміну від рослинних і тваринних ресурсів, належать до так званих непоновлюваних природних ресурсів. У їх використанні складається критична ситуація, яка пов'язана передусім з різким зростанням видо­бутку корисних копалин у всьому світі.

Природні мінеральні ресурси України. Наша держава має потуж­ний і розвинений мінерально-сировинний комплекс. З розвідкою, видо­бутком, переробкою та використанням мінеральної сировини прямо чи опосередковано пов’язані 48 % її промислового потенціалу, до 20 % трудових ресурсів, 25 % національного доходу. Різноманітність і запаси мінеральних ресурсів України оцінюються зарубіжними експертами у 8 балів за 10-бальною шкалою. Відповідно до такого високого показни­ка, Україна належить до головних мінеральио-сировинних держав світу, і за запасами основних видів корисних копалин з розрахунку на душу населення посідає одне з перших місць у Європі. В її надрах виявлено понад 200 видів корисних копалин, для видобутку яких відкрито близь­ко 20000 родовищ. За даними НАН України, потреби нашої країни у природних ресурсах були забезпечені так, %:

Гірничі розробки (кар'єри, шахти, свердловини) істотно впливають на природні ландшафти. Тільки на території Донбасу гірничовидобувні робо­ти проводяться на території близько 10 000 км2. За роки існування вугіль­ної промисловості навколо шахт утворилися тисячі териконів, які займають велику площу переважно родючих земель. До того ж, утворюються такі специфічні джерела забруднення, як шахтні води, що мають щорічний об'єм у цьо­му регіоні близько 1 млрд. м3, які скидаються у поверхневі водойм і водотоків (рис. 48). Це призводить до загибелі біоти, замулення водойм, по­гіршення питного водопостачання, деградації зрошуваних земель. Наслідком цього є те, що в багатьох донбаських колодязях вода така забруднена, що пити її не можна. Нині у 90 селах використовують привозну питну воду.

Рекультивація (поновлення) земель - комплекс робіт, спрямованих на відновлення родючості й народногосподарської цінності порушених земель. Розрізня­ють два етапи рекультивації: