Залози внутрішньої секреції. Їх коротка характеристика, фізіологічне значення. Поняття про тканинні гормони

План

1. Загальні відомості про залози внутрішньої секреції.
2. Гіпофіз
3. Шишкоподібне тіло та залоза.
4. Прищітоподібні залози.
5. За груднина залоза.
6. Надниркові залози.
7. Підшлункова залоза.
8. Статеві залози.

Ендокринними залозами (endo — усередину, сгіпо — ви­діляю) є такі органи, тканини та клітини, які зумовлюють специфічні зміни в роботі інших органів, впливають на об­мін речовин. На відміну від залоз зовнішньої секреції, ендо­кринні залози не мають вивідних проток, у них формуються активні хімічні речовини — гормони — (hormao — збуд­жую), які з міжклітинних щілин надходять у кров, лімфу або спинномозкову рідину.

До ендокринних залоз належать: гіпофіз, шиш­коподібне тіло, щитоподібна залоза, прищитоподібні зало­зи, загруднинна залоза, надниркові залози, ендокринна час­тина підшлункової залози, внутрішньосекреторна частина статевих залоз. Підшлункова та статеві залози — це змішані залози: в них утворюються як секрети, так і інкрети — гор­мони.

Всі ендокринні залози функціонально пов'язані між со­бою і становлять єдину систему. В цій системі провідна роль належить гіпофізу.

Гормони володіють специфічними особливостями та ви­сокою фізіологічною активністю. Дія їх проявляється за найменших доз в концентраціях від 1О8 до 10-'2, на великих відстанях від місця утворення (дистантна дія). Кожний гормон впливає на відповідну функцію організму. В проце­сі обміну гормони змінюються функціонально та структур­но (швидко руйнуються тканинами, частково утилізуються клітинами організму, виводяться з сечею). Гормони є переносниками інформації між клітинами організму.

На організм людини гормони діють по-різному: зміню­ють інтенсивність обмінних процесів, активність фермент­них систем, впливають на гомеостаз, будову та функції ок­ремих органів тощо. Гормони здійснюють регулюючу дію не лише на ті або інші органи, а й на самі ендокринні зало­зи, тобто здійснюють хімічну регуляцію. Крім того, існує тіс­ний взаємозв'язок гормонів і нервової системи, який має двосторонній характер. По-перше, залози добре іннервовані (мають безліч нервових закінчень) автономною нервовою системою, по-друге, секрет залоз діє через кров на нервову систему, тобто здійснює нейрогуморальну регуляцію. Інтен­сивність інкреторного процесу в тій або іншій ендокринній залозі може бути підвищеною, при цьому утворюється і ви­діляється у кров збільшена кількість гормону (гіперфунк­ція), або зниженою — продукція гормону зменшена (гіпо­функція).

Порушення функціонального стану та діяльності ендо­кринних залоз призводить до ендокринних захворювань. У їхньому розвитку велике значення мають стресові ситуації, процеси, що відбуваються в періоди росту та розвитку орга­нізму, особливо період статевого дозрівання.

Виявлення тих або інших функціональних змін у стані ендокринних органів проводять за допомогою суб'єктивних (загальний огляд нервово-психічного статусу) та об'єктив­них (визначення стану шкіри і волосяного покриву, розмірів і форми кінцівок, скелета, обличчя і шиї, структури кісток, особливо черепа, основного обміну, рівня глюкози в крові. тощо) та спеціальних методів дослідження.

За хімічними властивостями гормони розподіляються так: 1) стероїди (альдостерон, кортізол, прогестерон, естрадізол, тестостерон); 2) деривати амінокислот (тироксин, ад­реналін, мелатонін); пептиди (окситоцин, вазопресин, акти­вуючі рилізинг-гормони травного каналу); 4) поліпептиди (інсулін, глюкагон, паратгормон, пролактин); 5) глікопроте-їди (фолікулостимулюючий гормон — фолітропін, лютешізуючий — лютропін, лактотропний гормон — пролактин); 6) похідні жирних кислот (простагландіни).

Назва більшості гормонів визначається за їх дією (на­приклад, тіреотропний гормон, стимулюючий щитоподібну залозу — ТТГ), за місцем їх утворення (наприклад, гаст­рин), за хімічною будовою (наприклад, трийодтиронін). Для кожного гормону прийнято міжнародне визнане скорочен­ня: гіпоталамічні активізуючі рилізинг-гормони (RH) або активуючі фактори (PF), які мають закінчення «-ліберин» (наприклад, кортіколіберин — кортікотропний активізую­чий фактор — CRF), гіпоталамічний інгібітор (НЕММ), гор­мон ІН з закінченням «-статін» (ІН соматотропного гормо­ну — соматостатин — SH або SIF), а також гормони перед­ньої частки гіпофіза, що мають закінчення «-тропін» (гор­мон росту — соматотропін).

Гіпофіз (hypophisis) розміщений у гіпофізарній ямці ту­рецького сідла клиноподібної кістки черепа. Розміри гіпофі­за: довжина — 8—10 мм, ширина — 12—15 мм; маса — близько 0,65 г. Гіпофіз є провідною ендокринною залозою, оскільки в ньому виробляються гормони, які регулюють розвиток і функції інших ендокринних залоз. Гіпофіз разом з гіпоталамусом утворює гіпоталамо-нейросекреторну сис­тему, бо вони беруть участь у процесі нейросекреції — син­тезі та секреції нейрогормонів, за допомогою яких здійсню­ються життєво важливі функції: ріст і розвиток організму, діяльність ендокринних залоз, центральної нервової сис­теми, координує енергетичний баланс, водно-електролітний баланс, тепловий баланс, неспання або сон, кровообіг і дихання, продовження роду. Звільнення або активація (releasing) гіпоталамічних гормонів (RH) або факторів (РФ) і гіпоталамічних інгібіторів йде через систему ворітної вени до присередньої частки гіпофіза де вони активують або пригнічують секрецію гормонів.

У гіпофізі розрізняють дві частки: аденогіпофіз (перед­ня частка) і нейрогіпофіз (задня частка). В передній частці виділяють три часточки: гарбову, проміжну та дистальну. Аденогіпофіз виробляє соматотропін (гормон росту), тиро-тропін (тиреотропний гормон), фолітропін (фолікулостиму-люючий гормон), лютропін (лютеїнізуючий гормон) і про-лактин (лактотропний гормон). У нейрогіпофізі нагромад­жуються і набувають активної форми два гормони: оксито-цин і вазопресин, які виникають у ядрах гіпоталамуса.

Соматотропін впливає на утворення білка в організмі, ріст кісток у довжину та розвиток всього тіла. Тиротропін стимулює діяльність щитоподібної залози, кортикотро­пін — коркової речовини надниркових залоз. Крім того, він спричинює розпад білка і гальмує його синтез в організмі, а також діє протизапально. Гонадотропні гормони (фолітро­пін) стимулюють ріст везикулярних, яєчникових, фолікулів, зумовлюють овуляцію, утворення жовтого тіла з фолікула, що лопнув, сперматозоїдів у яєчку, чоловічих статевих гор­монів — андрогенів (тестостерон), функціонування жовтого тіла й утворення жіночого статевого гормону — прогес­терону.

Пролактин підсилює секрецію молока (лактацію) в піс­ляродовому періоді, коли вироблення цього гормону в гіпо­фізі збільшується під впливом жіночих статевих гормонів.

Гормон нейрогіпофіза — вазопресин — збільшує тонус м'язових елементів артеріол, що сприяє підвищенню артері­ального тиску, діє антидіуретично — збільшує реабсорбцію води в канальцях нефронів. Окситоцин підсилює роботу м'язів матки, а також виділення молока.