Загальний догляд за хворими. Персонал та його обов'язки. Етичні та деонтологічні вимоги до персоналу

У палаті, де лежить тяжкохворий, треба, щоб було тепло, але не спекот-но, тихо. Мають бути свіже повітря та досить світла (якщо воно не дратує хво­рого або не протипоказане, як у разі захворювання на правець).

Медична сестра повинна постійно стежити, щоб такі хворі лежали на сухій білизні, були вкриті простирадлом чи ковдрою і не переохолоджувались. Тре­ба змочувати хворому губи та давати за відсутності протипоказань пити ложкою чи з поїльника рідину (воду, сік тощо), протирати періодично шкіру спини та крижів камфорним спиртом чи теплою водою, а також протирати ватною куль­кою, змоченою теплою водою, повіки, носові ходи, здійснювати контроль за надходженням кисню через катетер чи маску.

Лікарські призначення треба вико­нувати чітко й своєчасно, а про зміни в стані хворого доповідати негайно ліка­реві для проведення останнім корекції лікувальних заходів.

Обслуговуючий персонал своєю по­ведінкою не повинен створювати ме­тушню та атмосферу безнадії. Навпа­ки, він має спокійно, чітко, методич­но створювати враження про сприятливі перебіг і закінчення хвороби. Проте родичам тяжкохворих, особливо безна­дійних, що помирають, треба говори­ти відверто про загрозливе становище, допускати 'їх до хворих для проведення з ними останніх годин чи хвилин їх життя.

Спостереження за хворим та пере­бігом його хвороби. Медична сестра в палаті відділення (як і в поліклінічно­му кабінеті чи відділенні) точно вико­нує всі вказівки та призначення лікаря відносно як санітарно-гігієнічного стану приміщень, гігієни хворого, його хар­чування, дотримання хворими та відвідувачами правил внутрішнього роз­порядку лікарні (відділення), так і спо­стереження за хворими та виконання лікувальних процедур, зберігання ме­дикаментів, приладів та документації, зокрема історії хвороби. Вона збирає

39

різні виділення хворих для досліджен­ня в лабораторії, вимірює температуру тіла хворим відповідно до призначено­го лікарем часу та частоти, записує показники в температурний лист та відповідний журнал, веде безпосеред­ньо спостереження за хворим, змінами в його стані (як якісними, так і кількісними), інформує про них ліка­ря, роздає чи вводить медикаменти та виконує лікувальні процедури. Медич­на сестра бере участь у лікарняних обхо­дах хворих і всі призначення лікаря за­писує в листки призначень.

Участь у обходах дає їй змогу бути повніше поінформованою щодо хворо­би пацієнта та її тяжкості.

Спостереження за хворим у лікарні здійснюється практично всіма учасни­ками лікувального (включно з догля­дом) процесу під контролем лікаря. Проте медична сестра відіграє в спос­тереженні особливу роль, оскільки вона протягом свого чергування весь час без­посередньо спілкується з хворим. Під час спостереження звертають увагу на динаміку болю (з'явився чи зник), зміни в поведінці хворого, його настрою, кольору шкіри та слизових оболонок (си­нюшність, блідість, гіперемія, жовтя­ниця), коливання температури тіла, характер та частоту дихання (задишка, стридор, свистяче), появу кашлю чи його зміну, характер виділень (харко­тиння, колір сечі, домішки патологіч­них елементів — крові та гною — в калі тощо), відсутність чи появу апетиту, наявність чи відсутність диспепсичних та кишкових розладів (за наявності блю­вання — характер блювотних мас) та стан випорожнень.

У жінок відзначають наявність чи відсутність виділень із піхви, менстру­

ації. Про результати спостережень за хворими медсестра доповідає лікарю або старшій медсестрі, а остання — лікарю.

Всі медикаменти сестра повинна сама роздати хворим, а останні мають прий­няти ліки в її присутності. Сестра не може просто віддати хворому ліки, не переконавшись, що він їх прийняв. Лікувальні ін'єкції (як і інші лікувальні процедури) сестра повинна робити май­стерно, безболісно, для чого треба ко­ристувались відповідними пристроями — гострими голками належної величини та діаметра для підшкірних, внутріш-ньом'язових та внутрішньовенних ін'єкцій та шприцами потрібного об'єму.

Хворих, що сплять, не треба будити, аби ввести ліки, за винятком тих, ко­му за характером хвороби призначена су-вораперіопичність уведення медикаментів.

Наркотичні засоби медсестра може вводити лише за письмовим дозволом лікаря і у відповідних формі та кількості (об'ємі), а після введення (ін'єкції) — здати порожню ампулу (тару) старшій медсестрі для звітності. -/

Звертатись до хворого медсестра та інші, що його доглядають, повинні на "Ви", або по імені та по батькові, а не "хворий" чи "хвора" або фамільярно.

Звергаючись до хворого чи відповіда­ючи на його запитання, треба поверну­тись до нього обличчям і дивитись на ньо­го, а не відповідати йому похапцем або стоячи боком чи спиною до нього. Виконувати процедури, розмовляти з хворим сестри повинні з посмішкою, ла­гідно. Таке ставлення, поведінка діють сприятливо, а іноді навіть краще за ме­дичні препарати та лікувальні процедури.

Девіз стародавніх лікарів: лікування має бути не лише вчасним, а й при­ємним. І це справедливо.