Закриті пошкодження м"яких тканин

Розрив сухожилків спостерігається у разі раптового і сильного скорочення м'язів. Прикладами цього можуть бути розриви п'яткового сухожилка (у разі раптового скорочення литкових м'язів), сухожилка двоголового м'яза плеча (за намагання затримати важкий предмет, який падає). Травма супроводжується значним розходженням країв сухожил­ка внаслідок спастичного скорочення. У деяких випадках розрив сухожилка супроводжується відриванням шматоч­ка кістки або м'яза, до яких він при­кріплюється.

Клінічно розрив сухожилка прояв­ляється гострим болем у момент трав­ми, порушенням функції відповідного м'яза і його скороченням. Між кінця­ми розірваного сухожилка можна про­мацати щілину. Крововилив звичайно незначний. Лікування закритих роз­ривів сухожилків може бути лише опе­ративним: зшивання розірваного сухо­жилка з подальшою іммобілізацією. Зростаються сухожилки через б—8 тиж.

Розрив зв'язок суглоба спостері­гається у разі дії на суглоб раптової сили, яка змушує його надмірно зги­натися або перерозгинатися. Клінічна картина подібна до такої при розриві сухожилків: біль, набряк м'яких тка­нин, крововилив у м'які тканини, гем­артроз у відповідному суглобі, пору­шення його функції.

Іноді розриваються внутрішньосуг-лобові зв'язки (кульшовий і колінний суглоби). У такому разі, крім перера­хованих вище симптомів, визначають­ся клацання і хрускіт у суглобі, хворий розігнути його не може. Лікування роз­ривів зв'язок полягає у забезпеченні суглобові спокою, тривалій його іммо­білізації. Активні рухи можливі лише після 3 тиж з моменту травми. Пока­зані лікувальна фізкультура, фізіотера­певтичні методи.

Розрив фасцій настає внаслідок сильного скорочення м'яза. Біль та на­бряк виражені незначною мірою.

Під час розслаблення м'яза в місці розриву фасції промацується щілина, в яку під час скорочення випинається м'яз. Явище це має назву "м'язова гри­жа". Супроводжується сильним болем, особливо під час руху.

Лікування розриву фасції з утворен­ням м'язової грижі починають з консер­вативних заходів (спокій, туга пов'яз­ка). Якщо ж дефект у фасції не заріс, вдаються до оперативного лікування.

Розрив м'язів частіше виникає внас­лідок їх надмірного розтягнення, на­пруження або скорочення. Частіше роз­риваються двоголовий м'яз плеча, чо­тириголовий м'яз стегна, прямий м'яз живота, триголовий литковий м'яз (особливо у тенісистів). М'язи можуть розриватися під час судомних скорочень у хворих на правець.

Розрив м'яза буває повним і част­ковим. У момент розриву хворий відчу­ває сильний біль, іноді своєрідний тріск, після чого порушується функція ураженої ділянки. Підчас об'єктивно­го обстеження (пальпації) в ділянці м'яза можна помітити дефект, який збільшується під час його скорочення. У разі часткового розриву розвивається набряк і буває крововилив.

Частковий розрив м'яза лікують кон­сервативними методами: спокій, туга пов'язка , пізніше масаж. У разі по­вного розриву зі значним розходжен­ням кінців м'яза доцільне оперативне лікування — накладання швів. У про­цесі загоєння на місці розриву утво­рюється рубець.

Розрив нервів спостерігається внас­лідок їх надмірного розтягнення(на-приклад, при вивихах чи переломах). Так, вивих головки плечової кістки нерідко супроводжується розривом пле­чового сплетення, що в свою чергу може ускладнитися парезом або пара­лічем руки.

Клінічна картина розриву нервів ха­рактеризується всіма симптомами, що притаманні іншим видам закритої трав­ми тканин. Крім того, часто спосте­рігаються виражені розлади функцій ураженого органа, аж до повної u втра­ти. Порушується чутливість. Лікуван­ня оперативне.

Струс (commotio). Це — травматич­не пошкодження тканин і органів без видимих анатомічних змін. Розлади розвиваються на молекулярному рівні. Іноді в травмованих тканинах визнача­ються мікроскопічні крововиливи.

У останні роки струсові м'яких тка­нин надають більшого значення у зв'яз­ку з вібраційною хворобою, що зумов­люється тривалою роботою із вібрую­чими інструментами (відбійний моло­ток, електричні перфоратори).

Клінічні ознаки струсу полягають переважно в порушенні функції по­шкоджених органів і тканин, що суп­роводжується незначним болем.

З лікувальною метою застосовують фізіотерапевтичні процедури, масаж, гімнастику.

Стискання (compressio). При цьому виді пошкодження м'які тканини при­тискаються до твердого предмета або ж стискаються між двома твердими пред­метами. Частіше спостерігаються на за­лізничному транспорті (стискання між буферами), на виробництві (стискання пресом), на лісорозробках (притиснен­ня деревом). Стискатися можуть різні ділянки людського тіла: череп, грудна клітка, живіт. Клінічна картина і мето­ди лікування їх описані в окремих роз­ділах. У разі стискання м'яких тканин, особливо кінцівок, розвивається небез­печне ускладнення, відоме під назвою синдрому тривалого роздавлення.