Інвестиційні операції комерційного банку

2. Угоди зі зворотною премією. За умовами цих операцій продавці зберігають за собою право відмови від продажу цінних паперів, за що також сплачують покупцю премію. Такі угоди здійснюють “ведмеді” (гравці на пониження курсу), коли бачать, що курс продаваних цінних паперів стабілізується або підвищується.

3. Опціон. Він надає одному з учасників угоди право придбати або продати певну кількість цінних паперів в заздалегідь обговорений строк і по фіксованій ціні. Таке право купляється однією із сторін і може реалізуватися або ні по її розсуду при настанні строку в залежності від усталеного до того часу курсу.

4. Стелаж. При укладанні такої угоди одна із сторін одержує право вибору покупки або продажу цінних паперів по курсу, встановленому в заздалегідь встановлених межах.

Пролонгацій ні угоди бувають двох видів:

1. Репортні угоди. За умовами цих угод банк купляє цінні папери за поточним курсом при умові їх зворотного викупу через встановлений строк по підвищеному курсу. В результаті такої операції банк отримує нагороду (репорт), яке дорівнює в різниці в курсах.

2. Депортні угоди. По умовам цих угод банк продає цінні папери за поточним курсом при умові їх зворотного викупу через встановлений строк по зниженому курсу. В результаті такої операції банк отримує нагороду (депорт), яке дорівнює в різниці в курсах.

Крім перерахованих виділяють ще одну угоду, таку як арбітраж з цінними паперами, що представляє собою одночасну покупку та продаж одного або подібних фінансових інструментів на різних ринках (в тому числі ринках різних країн) з ціллю отримання прибутку від розбіжності у цінах.

Таким чином, інвестиційні операції банків є важливим джерелом отримання ними прибутку, а також дозволяють оперативно вирішувати питання, які зв‘язані з ліквідністю банківського балансу. Отже, інвестиційна політика банків повинна бути спрямована на вирішення проблем прибутковості, ліквідності і зв‘язаних з ними задач зменшення ризику від операцій з цінними паперами, які вирішуються за допомогою політики диверсифікації [2, C. 378-385].

2. Банківська система України в інвестиційній діяльності

Банківська система України пережила за роки незалежності бурхливий роз­виток. Сьогодні вона повністю задовольняє потреби економіки у проведенні грошових розрахунків і здійснює їх практично на світовому рівні. Порівняно з 1991 роком обсяги наданих кредитів зросли в тисячі разів. Кредитування в на­ціональній валюті значно переважає кредитування в іноземній, і це свідчення того, що з виходом України з глибокої структурної кризи з'явилася упевненість у власній фінансовій системі як у виробників, так і у фінансових інститутів, які обслуговують функціонування реального сектору економіки.

Таблиця І. Інвестиційні кредити комерційних банків в економіку України за 1991—2001 роки

Лише за 2001 рік чисті активи вітчизняної банківської системи збільшили­ся на 28% (майже 50 млрд. гривень). Довгострокове кредитування зросло на 73%, поліпшилася якість кредитного портфеля.

Інвестиційні кредити банків в економіку за той-таки 2001 рік зросли на 45,4% і досягли майже 27 млрд. гривень. При цьому процентна ставка за кредит знизилася на 8 пунктів, а за останні чотири роки вона зменшилася більш ніж удвічі.

Щоправда, потужність української банківської системи досі ще недостатня. У більшості банків статутний фонд не перевищує 10 млн. євро, у половини він менший за 5 млн. євро. Лише окремі банки мають значний власний капітал, але йому далеко до європейських масштабів.