Спільне підприємництво

Для країн базування, традиційно головними серед яких є промислово розвинуті країни, вирішальним макроекономічним фактором експортної орієнтації прямого підприємницького капіталу є стан балансу ввозу й вивозу інвестицій. У зв’язку з цим виділяють групи країн: 1) такі, що переважно експортують капітал (Японія): 2)такі, що зберігають приблизну рівновагу експорту та імпорту капіталу (ФРН, Франція); 3) нетто-імпортери (Ірландія, Португалія, Іспанія, Туреччина, США). В останні роки крупними експортерами капіталу, в тому числі у формі СП, стала також Південна Корея, Тайвань, Китай, країни Близького Сходу.

		Фактори

			Створення СП

Для країни приймання привабливістьпрямих інвестицій у формі спільних підприємств зумовлена такими факторами:

· імпорт прямих підприємницьких капіталів веде до збільшення виробничих потужностей та ресурсів, сприяє поширенню передової технології й управлінського дос­віду, підвищенню кваліфікації трудових ресурсів;

· не тільки з'являються нові матеріальні та фінансові ресурси, але й мобілізуються і більш продуктивно вико­ристовуються національні ресурси;

· спільні підприємства сприяють розвиткові націо­нальної науково-дослідної бази;

· стимулюється конкуренція і пов'язані з цим позитивні явища (підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщає як імпорт, так і застарілі вироби місцевого виробництва);

· підвищуються попит та ціни на національні (місцеві) фактори виробництва;

· збільшуються експортні надходження у вигляді податків на діяльність міжнародних спільних підприємств;

· в умовах слабкого контролю використання держпозик ризик з місцевих переноситься на іноземних інвесторів, які самостійно вирішують проблему самоокупності.

Одночасно слід вказати на стримуючі фактори розвитку іноземної підприємницької діяльності:

· імпортовані через СП ресурси потребують окупності й отримання прибутку, який потім репатріюється. У довгостроковому контексті відтік ресурсів через репатріацію прибутку повинен перевищувати величину первинних вкладів, тому говорити про збільшення виробничого апарату за рахунок іноземних інвестицій доцільно тільки у розрахунку на їх стимулюючий вплив на економічний розвиток приймаючої країни у цілому;

· міжнародні спільні підприємства залучають ресурси у своїх цілях, які можуть не збігатися з національними. На практиці, як правило, не вдається уникнути зіткнення національних інтересів та інтересів іноземних інвесторів. Нерідко має місце дискримінація національного сектора, яка посилюється правовими заходами макроекономічного стимулювання СП;

· СП як канали передавання технологій часто стають відносно закритими анклавами у національній економіці, слабо пов'язаними з іншою її частиною, на яку, проте, падають витрати по забезпеченню функціонування анклаву. При цьому сила ефекту анклавності обернено пропорційна рівню економічного розвитку приймаючої країни, що приймає капітал. Крім того, на практиці така країна (навіть промислово розвинута) майже не бере участі у створенні нової технології, а отримує її кінцевий продукт. Передача частини науково-дослідних робіт має місце переважно у низькотехнологічних галузях;

· будучи формою проникнення на зарубіжний ринок, СП можуть вступати в угоди з діючою на місцевому ринку олігополією (або ще гірше - монополією), коли "збивати ціни" не входить у їх завдання. СП також можуть справляти стримуючий вплив на національне підприємництво, поглинаючи фінансові нагромадження у місцевій та іноземній валюті;

· суттєві експортні надходження найбільш реальні у сировинних галузях в той час, коли у обробній промисловості іноземні інвестиції мають переважно імпорто-заміщуючий характер;

· нерегульований розвиток СП може посилити соціальне розшарування, маргіналізацію значної частини країн, що приймають капітал, та маси споживачів.

Для країн, що розвиваються, та країн перехідної еко­номіки залучення іноземних інвестицій розглядається як один із факторів ринкової трансформації у контексті їх інтеграції у сучасну світогосподарську систему.

Слід мати на увазі, що цільова орієнтація спільного підприємства вибирається під впливом як мінімум трьох наступних факторів - розпоряджень, що містяться в нормативних документах, чужого досвіду та своїх на­станов.

Так для учасників СП - експортера капіталу для створення такої господарської організації типовими є такі мотиви:

· освоєння нових ринків збуту і, відповідно, збільшення прибутку через зростання продажу новим покупцям;

· краще забезпечення надійного і довгострокового доступу до джерел сировини й енергоносіїв;

· розширення діючих виробничих потужностей;

· зниження собівартості виробництва і поліпшення його конкурентних параметрів завдяки можливості використання дешевших факторів виробництва, зокрема робочої сили;

· економія часу та витрат завдяки можливості купити вже існуючі та діючі потужності;

· забезпечення можливості господарського маневрування, використання нових важелів поліпшення позиції на ринку;

· використааня збутової мережі партнера й відомих у світі торгових марок;

· загальне поліпшення умов ринкової роботи й більш повне і ефективне використання ряду інших маркетингових чинників.

Для сторони, що імпортує капітал через створення СП, важливими є такі мотиви:

· отримання валютних ресурсів;

· підвищення ефективності господарювання внаслідок кращого забезпечення наявних, відносно надлишкових факторів виробництва, капіталом та технологіями;