Дисциплінарна відповідальність юристів

План

Вступ

1) Загальні правила дисциплінарної відповідальності:

а) поняття дисципліни у юридичній літератур;

б) виявлення дисципліни у різних галузях діяльності.

2) Притягнення до дисциплінарної відповідальності юристів:

а) застосування дисциплінарної відповідальності;

б) застосування стягнень;

в) дисцип­лінарна відповідальність, що визначається кваліфікаційними

комісіями професійних об'єднань юристів;

г) загальні правила притягнення юристів до дисциплінарної

відповідальності;

д) вирішення питань про дисциплінарну відповідальність;

е) розгляд дисциплінарної справа юриста чи дисциплінарне

провадження.

3) Дисциплінарна відповідальність в органах внутрішніх справ:

а) випадки застосування дисциплінарної відповідальності;

б) дисциплінарні стягнення;

в) дисциплінарне провадження;

г) дисципліна в міліція;

д) дисципліна для осіб рядового і начальницького складу органів

внутрішніх справ.

4) Дисциплінарні проступки:

а) об'єкти, що впливають на характер дисци­плінарних порушень;

б) суб'єкти дисциплінарного проступку;

в) класифікація дисциплінарних проступків;

5) Зміцнення дисципліни в органах внутрішніх справ.

6) Методи контролю службової дисципліни.

7) Аналіз стану службової дисципліни.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Дана тема вкрай актуальна на сьогоднішній час, тому що дисциплінарні правопорушення виникають в усіх галузях діяльності і немає жодного підприємства, жодної організація або установи, в якій би не зустрічалася ця проблема. Органи внутрішніх справ є правоохоронними органами виконавчої влади. Міністерство внутрішніх справ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху та пожежної безпеки, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів. Тому дисципліна в органах внутрішніх справ є досить важливою і повинна бездоганно дотримуватися. Для написання цієї роботи було використано цілий ряд літератури. Література представлена не тільки монографічними виданнями, але й журнальними та газетними статтями. Серед авторів, якими були написані монографічні видання з цієї теми є Бандурка О. М., Соболєв В. О, які написали книгу „Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ”, в якій описали принципи не тільки дисциплінарних заохочень та стягнень в органах внутрішніх справ, але й інші методи та форми роботи з персоналом в ОВС. Також проблема дисциплінарної відповідальності описана також в ряді журнальних статей. Найяскравіше вона зображена в таких журналах як „Право і безпека”, „Вісник НУВС”, „Вісник УніВС”, „Право України”, „Юридичний вісник України” та багато інших. Вченими, праці яких з цієї теми опубліковані в журналах є Бандурка О. М., Синявська Ю.О., Городянко С. В. та інші. Окрім монографічних та журнальних видань стосовно питання про розподіл влад існують ще багато нормативно-правових актів в законодавчій базі України. Вони представлені насамперед законами України. Проблема поділу влад в цій роботі висвітлюється за такою структурою: в першому пункті йде загальна характеристика дисциплінарної відповідальності, в другому – дисциплінарна відповідальність саме юристів-практиків (суддів, адвокатів та ін.), в третьому йде мова безпосередньо про дисципліну в органах внутрішніх справ, про дисциплінарну відповідальність за скоєння протиправних дії, тобто про стягнення, про дисциплінарні провадження, в четвертому пункті мова йде саме про дисциплінарні проступки: про суб’єкти та об’єкти цих проступків, а також про суб’єктивний та об’єктивний бік цих проступків, в п’ятому – про методи та форми зміцнення дисципліни в органах внутрішніх справ, шостому – про методи контролю службової дисципліни і в останньому сьомому пункті представлено аналіз стану службової дисципліни, а саме аналіз за останні 5 років, який показує динаміку кількості дисциплінарних проступків у цілому й за конкретни­ми напрямками.

Метою даної роботи є дослідження загальних принципів дисциплінарної відповідальності, як правової форми впливу на порушника трудової дисципліни, визначення характерних ознак дисциплінарної відповідальності юристів та працівників органів внутрішніх справ України, а також висвітлення принципів і засобів зміцнення дисципліни та методів контролю дисципліни на основі аналізу стану службової дисципліни.

Практична значимість даної роботи полягає в тому, що вона може бути використана як матеріал для поглибленого вивчення теми: „Юридична деонтологія”.

Практична реалізація ідеї дисциплінарної відповідальності пов’язується з необхідністю не тільки запобігти здійсненню дисциплінарних проступків, а й забезпечити стабільність і сталість в діяльності юристів та органів внутрішніх справ.

1. Загальні правила дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність — правова форма впливу на порушника трудової дисципліни. Накладається на порушника за наказом (розпорядженням) органу, якому надано право прийняття на роботу даного працівника, у вигляді дисциплінарного стягнення — догани або звільнення. Для окремих категорій працівників законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути застосовані й інші види дисциплінарних стягнень. Власник або уповноважений ним орган може замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

У юридичній літературі під дисципліною прийнято розуміти суворе і неухильне виконання норм і заснованих на них розпоряджень, що над­ходять від держави в особі його органів і посадових осіб.

У широкому розумінні службова дисципліна є визначеною формою суспільного зв'язку між людьми по зміцненню правопорядку в процесі їх спільної діяльності. У ст. 139 Кодексу законів про працю України ска­зано, що працівники повинні працювати чесно і самовіддано, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватись трудової та технічної дисципліни, вимог норма­тивних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудову угоду.

Дане визначення дисципліни має як правовий, так і соціологічний аспекти. Правовий аспект дисципліни полягає в тому, що обов'язки лю­дей займатися суспільне корисною діяльністю (працювати, вчитися, не­сти службу, дотримуватись правил розпорядку) регулюються нормами трудового права. Соціологічний аспект дисципліни полягає в тому, щоб рольові функції в суспільному виробництві виконувались ефективно, а точніше - забезпечувався його постійний рух. Досі вважалось, якщо в суспільстві, в організації створити необхідні матеріальні, фінансові умо­ви, правове поле, демократичний стиль керівництва, то люди добровіль­но й свідомо будуть дотримуватись правових норм, ефективно працюва­ти. Безперечно, умови мають певне значення у формуванні свідомого ставлення людей до свого обов'язку. Але вирішальною мірою зміцнення правопорядку в суспільстві, регіоні, установі й організації залежить від самих людей, їх бажання, прагнення до дисциплінованої поведінки, оскільки дисципліна увійшла до внутрішнього світу людини, стала її ціннісною настановою, стала складовою частиною її свідомості, пове­дінки, способу життя. Інакше кажучи, соціологія досліджує фактори, мотиви, що детермінують перетворення одних людей у законослухняну, дисципліновану частину населення, а інших - у частину населення з формами поведінки, що відхиляються від норми.