Дисциплінарна відповідальність юристів

Ø норми, що зобов'язують відповідні органи представляти праців­ників, які відзначилися, до раніш означених заохочень (норми права, що передбачають порядок і умови заохочення працівників відповідно до конкретних преміальних положень). Це стосується порядку представ­лення до заохочення працівників, які відзначилися, до встановлених урочистих свят, затверджених державними органами (День незалежнос­ті, День міліції та ін.), або порядку представлення працівника до визна­чених нагород;

Ø норми, в яких юридичний склад визначено в менш категоричній формі, після чого для органів, що застосовують заохочення, відкриваю­ться більш широкі можливості варіювати свою діяльність щодо предста­влення до заохочення працівників, які відзначилися, з метою виховання підрозділу, служби (норми права, що передбачають порядок та умови одноразового преміювання й морального заохочення працівників).

У забезпеченні службової дисципліни важливу роль відіграють норми, що встановлюють заходи впливу за порушення службової дис­ципліни рядовим та начальницьким складом ОВС. Норми, що передба­чають відповідальність працівника органів внутрішніх справ за пору­шення дисципліни та законності, поділяються на ті, що встановлюють дисциплінарну, матеріальну, адміністративну й кримінальну відпові­дальність.

Службова дисципліна в тому чи іншому аспекті знаходить свій ви­раз у фактичній поведінці рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ при виконанні ними своїх повноважень. У цьому зв'язку при вивченні реального стану дисципліни й законності важливо знати групи факторів, що впливають на поведінку працівників ОВС.

Під динамікою службової дисципліни розуміють зміни в дисциплінарній поведінці працівників органів внутрішніх справ, викликані по­явою нових умов, факторів, їх спрямованість та наслідки. Зміни в дис­циплінарній поведінці мають кількісні й якісні характеристики, можуть бути висвітлені в об'єктивному та суб'єктивному аспектах.

Раніш уже зазначалося, що службова дисципліна містить у собі три основні компоненти: обов'язок і право працівника ОВС виконувати по відношенню до громадян організаційно-розпорядчі й консультативно-дорадчі функції, дотримання заборон і встановлених обмежень при вступі на державну службу, і проходженні її, а також права й обов'язки працівника, пов'язані з удосконаленням його фізичної, професійної, ідейно-політичної підготовки.

7. Аналіз стану службової дисципліни.

Аналіз структурних компонентів показує, що стан службової дисципліни залежить, з одного боку, від чіткого й конкретного визначення прав і обов'язків працівника, а з іншого - від моральних і особистісних його якостей. Такий взаємозв'язок продиктований достатньою невизна­ченістю й наднормованістю правових документів. Жоден з них не міс­тить однозначних рішень для конкретної ситуації. Будь-який документ пропонує лише обмежувальні рамки, у яких рішення повинно бути при­йняте. У той же час ці межі настільки величезні, що будь-яка ситуація, що створилась, може бути вирішена кількома способами. Таким чином, в усіх документах, які регламентують діяльність працівника, визначаєть­ся коло обов'язків. Усе, що не підпадає під це коло, визначається велін­ням совісті, рівнем моральної культури кожного конкретного працівни­ка. Тому закономірним є те, що дисциплінарні вимоги, будучи нормати­вними пропозиціями, нічого не значать без певних рис особистості, не­гативний розвиток яких блокує дисципліновану й правослухняну пове­дінку. Особисте ставлення працівника правопорядку, повага й солідар­ність з правовими нормами, сприймання їх як своїх, як внутрішніх пере­конань, є важливим чинником у зміцненні службової дисципліни. Тому не треба переоцінювати роль правових знань. Практика показує, що більша частина порушень дисципліни і злочинів, які допускають праців­ники ОВС (крадіжки, пограбування, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, фальсифікація матеріалів розслідування, рукоприкладання), не пов'язана із незнанням правових норм.

Взаємодія повноважень (прав і обов'язків, заборон і обмежень) працівника органів внутрішніх справ з його особистісними характерис­тиками дозволяє вичленити ряд типів працівників за їх ставленням до службової дисципліни.

Перша група - це ті працівники ОВС, які на підставі дотримання загальних і спеціальних обов'язків і прав, а також заборон і обмежень, встановлених Конституцією й законодавством України, статутами, положеннями, нормативними актами МВС, наказами начальників, досягли значних успіхів у своїй професійній діяльності. Другу групу складають працівники, які суворо й сумлінно виконують покладені на них службові функції, так звані «функціонери». Третя група представлена працівниками, що ухиляються від виконання покладених на них обов'язків і прав, ігнорують заборони й обмеження. Дану групу можна поділити на ряд підгруп у залежності від ступеня порушення нормативних вимог і харак­теру правової відповідальності. До четвертої групи можна віднести та­ких працівників міліції, котрі діють за принципом «Переможців не су­дять». До цієї категорії, як правило, належать працівники, які в боротьбі зі злочинцями не завжди дотримуються правових норм.

Присутність вказаних норм в органах внутрішніх справ України до­водять як дані статистики, так і результати соціологічних опитувань.

Практика показує, що дисципліна не формується сама собою. Більш того, ослаблення уваги до проблем дисципліни веде до зниження її рівня. Комплексний підхід щодо зміцнення дисципліни потребує точ­ного і повного врахування і дотримання чинників, що впливають на її стан. До них відносяться економічні, соціальні, організаційні, виховні, юридичні чинники.

Для того, щоб робота щодо зміцнення дисципліни була цілеспря­мованою й ефективною, необхідно постійно вивчати стан дисципліни в ОВС, підрозділі, виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню проступків. Все це може бути досягнуто тільки повсякденним аналізом стану службової дисципліни.

Існує декілька методів, за допомогою яких можна здійснити такий аналіз. Серед методів дослідження дисципліни в підрозділах ОВС слід виділити статистичний і соціологічний. Послідовний, регулярний аналіз показників статистики щодо порушення дисципліни й законності дозво­ляє досить чітко виявляти динаміку змін і простежувати тенденції зрос­тання або зменшення кількості порушень, демографічні характеристики порушників дисципліни (вік, вислуга тощо), їх службову приналежність. Все це є предметом дослідження, в результаті якого ми одержуємо важ­ливі висновки щодо стану дисципліни і законності в ОВС.

Однак статистичний метод має і свої недоліки. Він дозволяє пра­цювати тільки з тією інформацією, котра «лежить на поверхні», зали­шаючи без уваги такі важливі теми, як латентні порушення, мотивація і ціннісні орієнтації порушників, причини порушень, службова підготов­леність й оснащеність у підрозділах. Виявлення й аналіз цих проблем стає доступним завдяки соціологічному методу. Своєчасне й регулярне проведення соціологічних досліджень дозволяє вести спостереження за дисципліною у підрозділах, настроєм особового складу, задоволеністю населення. Вивчення й адекватне реагування у вигляді відповідних управлінських рішень і повинні скласти каркас дисциплінарної політики в органах внутрішніх справ. Проте аналіз, що претендує на відбиток дійсного стану справ, може бути проведений тільки при використанні суку­пності різноманітних методів. Аналіз дисципліни починається насампе­ред із вивчення фактів, що характеризують людей, їхні дії і вчинки. Ви­бір найбільш характерних, що вказують на тенденції розвитку дисциплі­нованості особового складу, дозволить правильно визначити зміст і на­прямок організаторської і виховної роботи. Крім того, аналіз стану дис­ципліни містить у собі аналіз настроїв особового складу. На основі ана­лізу виробляють плани й обирають найбільш ефективні форми виховної й організаторської роботи щодо зміцнення дисципліни. Вченими Уні­верситету внутрішніх справ для соціологічного дослідження стану дис­ципліни та законності в ОВС використовувалися такі шкали: