Фотографія та хронометраж робочого часу як методи аналізу його затрат

Аналіз результатів хронометражного спостереження слід почи­нати з тих елементів операції, час тривалості яких найбільший. На обробних процесах у машинобудуванні такими елементами звичайно є ті, що включають машинний або технологічний час. З метою виявлення можливих прихованих резервів економії робочого часу доцільно ретельно вивчити технологічні можливості устаткування за паспортними даними, та порівняти їх з регламентом роботи, що міститься у технологічних картах, і з фактичним режимом роботи устаткування, який був об'єктом хронометражного спостереження. Такий аналіз часто дозволяє віднайти можливості для ущільнення робочого часу, отже підвищення продуктивності праці.

Кваліфікований аналіз затрат часу на ручні трудові прийоми передбачає вивчення ступеня досконалості цих прийомів, усунення зайвих трудових рухів, приєднання деяких з них до більших ком­плексів. Часом є можливості так спроектувати трудовий процес, щоб • певна частка ручних трудових прийомів перекривалися машинним часом.

За наслідками аналізу важливо вдосконалити організацію та обслуговування робочого місця, створити нормальні умови для ритмічної роботи оператора, встановити обгрунтовані хронометражні норми, тобто запровадити новий досконаліший трудовий процес. Щоб цей прогресивний процес не лишився на папері, робітники мають бути матеріально заінтересовані, що досягається застосуван­ням відповідної системи оплати праці.

Фотохронометраж

У практиці аналізу використання робочого часу найчастіше вживаються методи фотографії та хронометражу. З допомогою цих методів вивчають усі основні види робочого часу. Головним не­доліком хронометражу є те, що він ефективний лише при вимірах циклічно повторюваних елементів оперативної роботи. Отже, об'єктом хронометражних вимірів може бути лише операція зі ста­лим технологічним змістом, яка виконується великими серіями (партіями) одним робітником або групою {бригадою).

В індивідуальному, малосерійному, експериментальному вироб­ництві більшість операцій виконується нерегулярно, без достатнього технологічного регламенту. Усе вирішують особистий досвід та сумлінність робітників. Великий обсяг таких робіт означає чималі приховані резерви економії робочого часу, особливо у машино­будівній, металообробній, приладобудівній галузях промисловості.

Нагальна необхідність вивчення ступеня досконалості трудових процесів саме у малосерійному та індивідуальному виробництві сти­мулювала винайдення адекватного методу. І такий метод було знай­дено комбінуванням фотографії робочого дня і хронометражу опе­рації. Цей метод дістав назву фотохронометража.

З допомогою цього методу проводять аналіз використання робо­чого часу протягом зміни так само, як і при фотографії, тобто виділяють час підготовчо-завершальної роботи, обслуговування робо­чого місця, час перерв з різних причин тощо. Але, коли справа доходить до оперативної роботи, час якої займає найбільшу питому вагу у змінному фонді, то складові оперативної роботи досліджуються вже методом хронометражних спостережень.

Отже, об'єктом фотохронометражних досліджень є нестабіль­ний трудовий процес в індивідуальному та малосерійному вироб­ництві з тривалістю окремих операцій понад 0,25 години. Особливо ефективний фотохронометраж при вивченні складальних, монтаж­них, контрольних операцій, які виконуються бригадою або ланкою, коли є потреба уточнити не лише тривалість, а й зміст окремих елементів операції, міру участі кожного з робітників у виконанні колективного завдання. Цього вдається досягти завдяки значній (по­над 0,25 год) тривалості операції.

Коли об'єктом фотохронометража є група робітників чи­сельністю понад три чоловіка, то для якісного проведення аналізу затрат робочого часу потрібно 2—3 спостерігачі.

Фотохронометраж звичайно здійснюється методом прямих вимірів за поточним часом Із застосуванням цифрової або графічної форми запису. В окремих випадках є виправданим застосування моментно-без перервного методу спостереження. Користуючись те­орією ймовірностей, відповідними формулами Бернуллі та Штейнга-уза, можна з достатньою точністю визначити тривалість нерегуляр­них трудових процесів на великій сукупності коротких (моментних) спостережень. Затрати часу встановлюються не стільки шляхом спо­стереження суцільного періоду виконання тієї чи іншої роботи, скільки шляхом обліку частоти повторювання конкретних трудових прийомів.

Моментно-безперервний метод дає можливість визначати затра­ти робочого часу на операцію, уникаючи трудомістких фотохроно-метражних спостережень. Проте він ще не набув поширення у прак­тиці через складність використовуваного математичного апарату.

Опрацювання первинної інформації, одержаної внаслідок фото­хронометража, здійснюється при фотографії робочого часу або хроно-метражі, залежно від того, яка частина спостереження аналізується.

Аналіз використання робочого часу слід розглядати як важливу частину великого комплексу творчої роботи, спрямованої на вдоско­налення організації та нормування праці, підвищення ефективності виробництва. При цьому не варто послабляти уваги до питань про­фесійної підготовки та розстановки кадрів, максимального викори­стання технологічних можливостей устаткування, зміцнення дис­ципліни у трудових колективах. Адже якими великими не були б затрати на організацію робочих місць, прогресивну технологію, вона не забезпечить належної віддачі, якщо робочий час марнуватиметься некваліфікованими, несумлінними працівниками.

ВИСНОВКИ

Отже, для отримання максимального прибутку на необхідна економія ресурсів підприємства, таких як: праця, устаткування, енергія і т.д. Саме для підвищення продуктивності праці та раціонального використання робочого часу і проводять дослідження затрат робочого часу. Є 3 найбільш поширені методи вимірювання затрат робочого часу – це фотографія, хронометраж та фотохронометраж.

Фотографія - це один з основних методів вивчення затрат робочого часу протягом зміни або за короткий період Правильний вибір нормувальником (економістом) того чи того виду фотографії для конкретних умов виробництва уможливлює добре знання методики й техніки спостережень, певний виробничий досвід. Існують такі види фотографії:

1.Індивідуальна фотографія звичайно проводиться методом безпосередніх вимірів під час виконання робітником виробничого завдання на індивідуальному робочому місці. Таким чином, фотографія робочого часу дозволяє виявляти наявні втрати, нічим не загрожуючи робітникові. Навпаки, він зацікавлений у тому, щоб за кращої організації праці більше зробити корисної роботи, отже мати відповідно більший змінний заробіток, оскільки розцінка за кожну одиницю роботи не зменшується.

2.Групова фотографія проводиться тоді, коли є потреба про­аналізувати використання робочого часу групою робітників, розта­шованих недалеко один від одного.

3. Бригадна фотографія застосовується тоді, коли виникає не­обхідність аналізу затрат часу бригадою, яка обслуговує колективне робоче місце (потокову лінію, складальний конвейєр, монтажний стенд тощо), тобто виконує спільне виробниче завдання.