Офіційно-діловий стиль

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

Внести зміни до Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1989 p., додаток до N45, ст.631), виклавши його в такій редакції:

Стаття 5. Державна мова України

Відповідно до Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонуван­ня державної мови в усіх сферах державного і суспільного життя, створює умови для її вивчення і засвоєння громадя­нами України.

Державна мова є офіційною мовою міжнародних доку­ментів, що підписуються від імені України.

Розповсюдження і функціонування державної мови не може бути підставою для дискримінації та обмежень щодо вільного використання російської та інших мов в усіх сферах їх природного розповсюдження, так як розповсюдження і використання російської та інших мов не може обмежувати сферу розповсюдження і використання державної мови.

Канцелярсько-діловий. Інколи зустрічається інший тер­мін на позначення цього підстилю — адміністративно-канцелярський. У сфері його обслуговування — документи повсякденного ділового життя: заява, довідка, характерис­тика, доручення, автобіографія, наказ, розпорядження, акт тощо. Оскільки складання текстів канцелярсько-діло­вого підстилю — справа рук не тільки професіоналів (а саме фахівці формулюють закони, кодекси, ноти чи кон­венції), а й пересічних громадян, то особливо значущою постає увага до форми документа, дотримання стандар­тизованих вимог щодо його написання.

Зразок стилю:

Характеристика

випускника філологічного факультету Донецького

національного університету (спеціальність:

українська мова та література, денна форма навчання)

Фоменка Миколи Миколайовича, 1980 року

народження, українця, освіта вища

Фоменко М. М. є випускником філологічного факультету Донецького національного університету. Під час навчання (1997—2002 pp.) виявив себе сумлінним студентом, постійно підвищував свій професійний рівень. Фоменко М. М. неодно­разово брав участь у наукових студентських конференціях. Виступав із змістовними доповідями із проблемних питань української мови («Особливості граматичної метафори в укра­їнській мові», «Метафора в україномовній національній кар­тині світу», «Метафора в семантико-синтаксичній структурі речення»). Випускник також брав участь у всеукраїнській сту­дентській олімпіаді з української мови, літератури та мето­дики 2000 року у складі команди факультету, яка посіла тре­тє місце.

Фоменко М. М. з першого курсу працював над темою ди­пломної роботи «Людина в українській мовній картині світу: метафоричний аспект». Дипломна робота свідчить, що випу­скник прекрасно орієнтується у досліджуваному матеріалі, вільно володіє теоретичними основами, вдумливо поєднує теорію з практичним аналізом. Фоменко М. М. має друковані статті у збірнику лінгвістичних праць «Лінгвістичні студії».

Фоменко М. М. під час навчання в університеті виявив також певні артистичні й організаторські здібності: брав ак­тивну участь у підготовці й проведенні факультетських та університетських заходів («Дебют першокурсника», «День філологічного факультету», «Різдво», «День викладача», «Шевченківське свято» тощо. Вимогливий до себе, користу­ється повагою серед товаришів та викладачів факультету.

Характеристику видано для подання до

Декан філологічного факультету (підпис) Є. С. Отін

Іноді як окремий виділяють

підстиль службового листування, або промислової корес­понденції. Його основним жанром є службовий лист, до якого висуваються вимоги стислості і точності, уникання непо­трібної велемовності.

Зразок стилю:

м. Донецьк, вул. Стадіонна, 34

тел. 303-12-23, р/р 348900

у Ворошиловському відділенні Нацбанку

17 листопада 2001 року держарбітром Паламарюком А.В. розглянуто спір між нашим підприємством і ДМЗ, але рі­шення досі не надіслане.

Просимо Вашого сприяння у терміновому надсиланні рі­шення.

Заст. Директора (підпис) Шевченко К. В.

Офіційно-діловий стиль сучасної української літератур­ної мови, як й інші стилі, формувався протягом тривалої еволюції. Найбільш давнім справедливо вважається побу­товий розмовний стиль, на основі якого у процесі розвит­ку суспільства, оформлення державно-правової форми суспільних відносин і виникнення у зв'язку з цим потреби обслуговування різних сфер суспільного життя утворили­ся інші стилі — усні і книжні. Як свідчить матеріал доку­ментальних пам'яток Київської Русі, у той період функці­онували як мінімум два книжні стилі української мови: конфесійний та офіційно-діловий. Виникнення першого пов'язується з поширенням християнства і появою кано­нічної (Біблія, Псалтир, Євангелія, Апостол, Апокаліп­сис) та літургійної (молитовник, служебник) церковної літератури. Функцію конфесійного стилю у той період ви­конувала старослов'янська мова (її ще називали церков­нослов'янською) з деякими вкрапленнями живого мов­лення, і тільки приблизно у XV столітті відбулася «демок­ратизація» стилю, тобто переведення його на ґрунт того­часної власне української мови— з'явилися Пересопницьке Євангеліє, Крехівський Апостол.

Офіційно-діловий стиль виник одночасно з потребою оформити міждержавні стосунки Київської Русі з сусідні­ми країнами, а також регулювати діяльність внутрішньо­державного механізму. Розвивалися такі жанри, як княжі грамоти (найдавнішою вважається «Грамота великого князя Мстислава Володимировича і його сина Всеволода 1130 року», також грамоти Галицько-Волинського князівства XIV ст.), листи (князів і воєвод), правові кодекси («Русь­ка правда», XI ст.), церковні устави, акти (зокрема, дого­вори з Візантійською імперією 907, 911, 944 і 971 років). Тексти цих жанрів дійшли до нас переважно включеними у Лаврентіївський (1377 p.), Галицько-Волинський (поч. XIII ст.), Іпатіївський (1425 р.) літописи.

Починаючи з XIV століття разом з утворенням Великого князівства Литовського роль офіційно-ділового стилю зрос­тала, він продовжував розвиватися на ґрунті української мови, яка здобула статус офіційної у князівстві, у напрямку до жанрового збагачення і розширення функціональної сфери. Наприклад, грамоти XFV-XV ст. диференціювалися на доку­менти приватного (купчі, продажні, дані, поручні, вклад­ні) і державного характеру (привілеї, угоди від імені князів і королів). Ускладнення державного апарату спричинило збіль­шення обсягів документообігу, почалося ведення земських, міських, церковних і монастирських книг, діяльність судової системи обслуговувалася жанром трибунальних актів. Розви­нувся юридичний підстиль, засобами якого оформлені Ли­товська метрика, Коронна метрика, «Судебник» Казимира, Литовський статут (1588). В останньому визначено вимоги до оформлення таких видів документації, як опис майна, духів­ниця, супліка (скарга), купчий запис.