Офіційно-діловий стиль

Інший підстиль офіційно-ділового спілкування — дипло­матичний — набув чітко окреслених меж у XVII столітті з початком активного міждержавного листування канцелярії гетьманської України (листи Б.Хмельницького до польського сейму і короля Яна Казимира, кримського хана Іслам-Гірея III, турецького султана Ібрагіма, візира Бектеш-Аги, мос­ковського царя Олексія Михайловича, молдавських, волось­ких князів). Потреба обслуговування таких установ, як Гене­ральна військова канцелярія, Генеральний скарб, Генераль­ний військовий суд, Генеральна артилерія, а також ратуш і магістратів сприяла подальшому розвитку жанру грамоти і появі нових її різновидів: наказу, ордера, інструкції, універсалу тощо. Крім того, продовжувалося формування стилю у текстах гетьманських статей XVII—XVIII ст. — міжнародних договорів. Законодавчий підстиль цього періоду представле­ний у «Конституції» Пилипа Орлика (1710 p.).

Наступні кілька століть, аж до 1917 року, українська мова залишалася позбавленою державного й офіційного статусу у межах Російської імперії, була заборонена Валуєвським циркуляром (таку назву циркуляр здобув за прі­звищем тогочасного міністра внутрішніх справ Російської імперії — П.О.Валуєва) 1863 р. й Емським указом (указ підписав імператор в м. Омську) 1876 р. Безумовно, це негативно позначилося на розвитку книжних стилів, в тому числі й офіційно-ділового.

Його відродження припало на початок вже XX століття і пов'язане з постанням УНР, початком законотворчої діяльності Центральної Ради і функціонуванням новостворених державних установ. Офіційно-діловий стиль цього періоду помітно змінився, що пояснюється попереднім виникнен­ням (кін. XVIII — поч. XIX ст.) і вже тривалим розвитком нової української літературної мови, яка лягла в його основу. Найбільш історично значущими документами цієї доби є Декларація Генерального Секретаріату Центральної Ради (26.06.1917), чотири Універсали Центральної Ради (27.06.1917, 15-16.07.1917, 20.11.1917, 22.01.1918), Акт Злуки УНР і ЗУНР (22.01.1918) та ін.

Подальший розвиток офіційно-ділового стилю україн­ської літературної мови відбувався вже у межах іншої дер­жави: він обслуговував діяльність державного апарату Укра­їнської Радянської Соціалістичної Республіки, що перебу­вала у складі Радянського Союзу з ЗО грудня 1922 року і до 24 серпня 1991 року. Протягом цього періоду стиль ділового й офіційного спілкування був нарешті теоретично осмис­лений, унормований, хоча й зазнав значної трансформації з метою максимального наближення до відповідного ро­сійського зразка, що було частковим виявом загальної мов­ної політики СРСР. Можна по-різному оцінювати здобутки чи втрати офіційно-ділового стилю української мови за цей час, але незаперечним є те, що він цілеспрямовано усував­ся на периферію: «Ще донедавна офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови функціонував рад­ше de jure, ніж de facto. 3 мовчазної згоди «комітетників» лукаву думку про його розквіт і збагачення переписували зі статті в статтю, з монографії в монографію, виконуючи партійне доручення. Насправді ж до здобуття Україною не­залежності він ледь животів — та й то, звісно, не вище районного рівня і не ширше західних областей України».

Першим документом офіційно-ділового стилю у нових умовах, які мають забезпечити йому правдиво всебічний розвиток, був Акт проголошення Незалежності України:

АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

— продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,

— виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими докумен­тами,

— здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістич­ної Республіки урочисто

ПРОГОЛОШУЄ

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української держави —

УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканною.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

24 серпня 1991 року

Сьогодні офіційно-діловий стиль обслуговує практично усі сфери суспільно-політичного й економічного життя дер­жави: законодавчу, дипломатичну, юридичну, банківську, виробничу, великого, середнього та малого бізнес

Запишіть 20 слів-термінів з вашої професійної галузі. П'ять із них введіть у речення.

метальник молоту , допінг контроль, тренувальний збір, екіпіровка, легкоатлетичні змагання, призер змагань, переможець змагань, фіналіст чемпіонату України, рекордсмен змагань, абсолютний чемпіон, тренувальні вправи, учасник змагань, тренувальне знаряддя, тренувальна спроба, коло пошани, гарна спроба, п’єдестал пошани, тренувальне поле, вдала спроба

Зараз ми їдемо на тренувальний збір до Києва. На п’єдесталі пошани запрошується переможець із метання молоту. Мені треба зробити тренувальні вправи. Грамотою нагороджується метальник молоту. Після перемоги треба пробігти коло пошани.

Перекладіть наведені конструкції ділового стилю українсь­кою мовою і запишіть їх:

взяти до уваги; згідно з наказом; працювати за контрактом; послати поштою; за власним бажанням; взяти до відома; торік; посвідчення особи; граничний термін; платити за перерахуванням.

Запишіть іншомовні слова, вставляючи, Де потрібно, пропущені букви чи знаки:

альянс, ад’ютант, барельєф, вуаллю, бюст, вар’єте, досьє, кон’юнктура, курйоз, Лавуазьє, мадяр, мільйонер, Мольєр, комп’ютер, п’єдестал, Рив’єра, нюанс, Севілья, ін’єкція, об’єкт, інтерв’ю, Хьюстон, прем’єра, ФЄЗОЛ’Є, портьєра, кур’єр, дебют, Лур’є, модельєр, Ньютон, рантьє.

Напишіть розпорядження про дозвіл на дострокове складан­ня сесії.

Список літератури

1. А.П. Загнітко, І.Г. Данилюк Українське ділове мовлення. – К.,2005.

2. Словник іншомовних слів / Л.О. Пустовіт та ін. – К.,2000

3. Ющук І.П. Практичній довідник з української мови. – К.,1998.