Обмін технологій.
Починаючи з 80-х років Японія починає зусилля для розширення двостороннього і багатобічного співробітництва в області науки і техніки. Багатобічні науково-технічні зв'язки базуються на здійсненні міжнародних дослідницьких проектів. У 1986 р. Японія висунула великомасштабну програму за назвою «Людські межі», що дорівнюється самими японцями з американської «СОІ» і європейської «Эврікой». Ціль її - підняти авторитет країни, ліквідувати відставання від інших країн Заходу в області фундаментальних досліджень, а також забезпечити собі лідируючі позиції на найбільше перспективних напрямках НТР, зокрема механізму живих організмів. При цьому виходять із того, що цей напрямок стане ключовим чинником у створенні принципово нових матеріалів, механізмів і технологій, здатних перебороти важко розв'язні в даний час проблеми енергії природних ресурсів, гармонічних взаємовідносин людини і нових технологічних засобів. Програма розрахована на 20 років, протягом яких передбачається витратити 6- 7 млрд. долл., половину з них за рахунок Японії.
Відбулися істотні зміни в технологічному платіжному балансі країни. З 70-х років початків підсилюватися експорт японської технології. Правда, місце Японії в торгівлі технологією контрастувало різко з обміном товарною продукцією. До 1992 р. платежі за технологією перевищували експорт. При цьому об'єм японських надходжень (3-3,6 млрд. долл.) у 6-7 разів поступався американському. По вартості технологічного імпорту Японія перевершує головні західноєвропейські країни. При цьому варто мати на увазі, що загальний дефіцит технологічного балансу багато в чому визначався спадщиною колишніх періодів, коли країна цілком залежала від імпорту технології. Це зв'язано з тим, що в сальдо технологічного балансу включаються як надходження і платежі по знову укладених контрактах, так і виплати роялті по старих контрактах, що можуть охоплювати період до 10- 15 років. Баланс платежів по що знову укладаються контрактам починаючи з 1972 р. зводиться з позитивним сальдо. У 1993 р. було досягнуте позитивне сальдо по обміні технології в цілому.
Японія займає своєрідне місце у світовому русі технології. Вона імпортує всю технологію з індустріальних країн, а експортує майже нарівно в промислово розвиті і країни, що розвиваються. 40% загального об'єму експорту технології вивозиться в країни Азії. Японські компанії розширюють науково-технічне співробітництво і розвиток промислової кооперації зі Східної і Південно-Східною Азією, намагаючись перевести виробництво продукції середньої складності в сусідні країни, а самим зосередитися на розробці й освоєнні технологічно складної продукції. У результаті в азіатській частині світу проглядаються риси японоцентристській моделі науково-технічної і промислової взаємодії.
Відношення зі США в обміні технологією характеризуються співробітництвом і конфліктами. Залишається висока залежність Японії від імпорту технології зі США (69% її імпорту). На початку 90-х років співвідношення між експортом і імпортом було приблизно 2:1 на користь США, але в області електроніки воно складає 5:1, у верстатобудуванні - 7:1. У США активізуються зусилля по захисті американської технології в міру загострення торгово-економічних відношень.
Організаційна структура системи керування міжнародною діяльністю відрізняється великим числом посередницьких фірм, що поряд із банківськими інститутами, промисловими компаніями й апаратом державного регулювання стали однієї з найважливіших складових частин механізму здійснення її внутрішніх і зовнішніх економічних зв'язків. Найбільша роль в організації і здійсненні міжнародної діяльності належить дев'ятьох універсальним торговим посередницьким компаніям (цього сеся). Вони утворять олигопольну систему регулювання і здійснення міжнародної і внутрішньої торгової діяльності. Це торгові доми «Міцубісі», «Міцуі», «Ітотю», «Марубені», «Сумітомо», «Ніссе іваі», «Те мэнка», «Канемацу госе», «Нітімэн». На них доводиться біля 45% експорту і 77% імпорту. До їхніх загальних функцій відноситься здійснення операцій по експорті й імпорту, виконання формальностей по забезпеченню зовнішньої торгівлі, організація валютного обміну, консультування з питань логістики. У останні роки з'явилися нові функції - інвестування капіталів за межею, сприяння науково-технічним дослідженням і розробкам.
Сполучення в загальній структурі суб'єктів внутрішньої і зовнішньоекономічної діяльності великих універсальних торгових і дрібних і середніх спеціалізованих фірм створює двоїсту структуру посередницької мережі, утворить основу високої ефективності системи обертання і багато в чому визначає успіх країни в зовнішньоекономічних зв'язках. Подібна структура керування і регулювання виступає серйозною перешкодою для проникнення конкурентів на японський ринок. Ступінь проникнення імпорту (частка імпорту у внутрішньому споживанні в 1,5-3 разу менше, ніж в інших головних країнах (1975 р. - 4,9%, 1987 р. - 4,4, 1995 р. - 10,1%).
Експорт - імпорт капіталу. Його характерні риси.
У 80-і роки відбулося переорієнтування Японії з експорту товарів на експорт капіталу. В другій половині минулого десятиліття вона займала перше місце по експорті прямих капіталовкладень. Середньорічний об'єм вивозу в 1981-1985 р. рівнявся 5, у 1986-1990 р. - 32, у 1991-1993 р. - 20 млрд. долл. На початку 90-х років японські компанії в експорті капіталу пропустили вперед американські і французькі ТНК. По кумулятивному об'ємі закордонних прямих інвестицій японські компанії, як відзначалося вище, вийшли на друге місце після США. Вісім японських компаній по об'ємі закордонних активів входять у число 50 найбільших інвесторів у світі («Хітачі», «Мацушіта», «Тойота», «Соні», «Ніссо Іваі» і ін.).
У 60-70-і роки вивіз капіталу у формі прямих інвестицій значною мірою був націлений на обслуговування збуту товарів і створення мережі видобувних підприємств за рубежем. У наступному в зв'язку з підвищенням вартості робочої сили, курсу йєни японські компанії стали створювати підприємства трудомістких галузей. Приблизно 15% виробництва автомобілів у США здійснюють компанії з японським капіталом. Однак дотепер основні капіталовкладення зосереджені в кредитній сфері (42,4%), у торгівлі (11,3%), нерухомості (11,1%). Якщо в США і ФРН за межі своєї території виведено відповідно 30% і 20% промислового виробництва, то в Японії - тільки 11%. У обробній промисловості закордонні капіталовкладення концентруються в електротехніку, хімії і транспортного машинобудування.
Основним ринком додатка японського капіталу виступає Північна Америка, де помітна тенденція впровадження компаній високої технології, що прагнуть використовувати американський досвід і ліквідувати своє відставання в таких областях, як ЕОМ, мобільний зв'язок, комп'ютерна графіка. Вони не тільки утворять з американськими компаніями спільні підприємства, але і створюють свої. Далі в пріоритетах японських компаній йде Західна Європа, де вони сконцентровані в Британії і Нідерландії. У Азії основними центрами тяжіння японського капіталу є Індонезія (24%), КНР (понад 20%), а в Південній Америці - Панама
Завантажити реферат