Історичні корені української національної символіки

До вищенаведеної версії походження тризуба можна до­дати ще такі: це — уособлення трьох природних стихій — повітря, води й землі; зображення атакуючого сокола Ака­демік Б. О. Рибаков, наприклад, вважає, що підвіски з три­зубом могли бути знаками князівської адміністрації (на зразок татарських).

Слід зазначити, тризуб, який зустрічається на трапеціє­подібних підвісках, знайдених при розкопках у Новгороді, в багатьох деталях співпадає із зображенням знаків сріб­них монет князя Володимира. Крім того, підвіски із знаком тризуба і складним орнаментам (що може свідчити про ди­настичний знак) виявлено під час археологічних робіт у Києві, Білгороді, Новгороді.

Тризуб, як знак князівської власності Рюриковичів, ши­роко використовувався і в державному житті Київської Русі: на печатках, якими скріплювали міжнародні догово­ри, на князівських товарах, що йшли на продаж за кордон. Крім того, виконані в бронзі чи сріблі тризуби прикрашали пояси дружинників князівського війська, його зброю і знамена

С Після смерті Володимира Святославича знаки тризу. ба ще довгий час зберігалися на монетах великого князя Святополка (1015—1019 рр.), Ярослава Мудрого (1019— 1054 рр.) і навіть тмутараканського князя Мстислава Хоробпрого

Цікавий такий факт: знак влади у вигляді двозуба ви­користовували син Ярослава Мудрого—Ізяслав (1054-1078 рр.) та його спадкоємці — туровський князь Яропол» (помер 1087 p.), великий князь київський Святополк (1093— 1113 рр.), переяславський і київський великий князь Всево» лод Ярославич (1078—1093 рр.), чернігівські княаі Олег «Гориславович» (помер 1115 p.), Всеволод Ольгович (по* мер 1146 p.), Микола Давидович (помер після 1152 p.), ra< лицький князь Лев Данилович (1264—1301 рр.).

У цьому немає нічого дивного, оскільки археологічні розкопи вже згадуваного Мартинівського та Хоцьківського городищ на Київщині засвідчили наявність подібних знаків, як-і тризубів, на тогочасних предметах. А от і великий князь київський Володимир Мономах (1113—1125 рр.) перейняв собі знак тризуба Володимира Святославича. Подібний знак мав на своїй печатці. уділь­ний князь Данило Дмитрович (правнук Романа Данилови­ча—перша половина XIV ст.), який був родоначальником князів Острозьких. Отже, в цьому неважко переконатися,— зображення тризуба було поширене на всіх землях Русі протягом багатьох стол|ть^

У період феодального роздроблення Русі тризуб поступо-' во витісняється з ужитку. На зміну приходять: на Київ­ській землі—зображення святого архистратига Михаїла, а на західноукраїнських—лев, що дереться на скелю.

Доречі, золотий лев був геральдичним символом князя Юрія Володимировича Долгорукого Суздальського, якого вигнав з Переяславля його брат Ярополк. Це зображення прикрашало герб польського міста Ченстохови, монети кня­зя Володислава Опольського, а в гербі міста Володимира — колишній вотчині спадкоємців Юрія Долгорукого—зберіг­ся до XX ст. '.

Кілька слів про міську геральдику. Зарубіжні дослідники вважають, що вже в першій грамоті Вітовта, дарованій Києву, було зазначено, яким має бути герб міста. Однак до нас цей документ не дійшов. Очевидно, в ті часи за герб правило зображення так званої куші—лук зі стрілами в колі. Деяке пояснення цьому знаходимо у творах київсько­го біскупа Верещинського, датованих кінцем XVI ст. Він пропонує поділити місто на три частини, і кожній з них на­дати свою символіку, а в гербі старого Києва — Подола - вмістити зображення руки (простягнутої з хмари), яка три­має королівський скіпетр, замість «варварського лука зі стрілами».

Оскільки наша наукова література довгий час доводи­ла, що тризуб не мав поширення на західноукраїнських зем­лях, то хотілося б звернути увагу на середньовічний герб Львова: зображення лева на фоні або поряд із міською бра­мою, над якою обов'язково стримлять три вежі (що це— як не тризуб)

Зображення святого архистратига Михаїла було за­тверджено 10 лютого 1853 p. обов'язковою атрибутикою верхньої частини щита гербів таких міст Київської губер­нії, як Звенигородка, Васильків, Канів, Тараща, Черкаси і Чигирин.

Коли 1878 p. у Києві за проектом архітектора О. Шіллє збудували нове приміщення міської Думи, то її купол при­красила велика статуя патрона міста — архистратига Ми­хаїла. Проте його постать не відповідала тій, що на гербі (на це справедливо вказала Л. Терещенко). Архангел зобра­жений тут у динаміці: він стоїть на золотій кулі, у прави­ці — піднятий меч, під ногами — змій. На гербі його пос­тать виконана з срібла, на будинку Думи — із золота. Він зображений на гербі без шолома, в панцирі римського легіо­нера, з трикутним щитом княжої доби XI—XII ст. та полу­м'яним мечем (донизу) в руці. Зауважимо, що змій не на­лежить до іконографії архистратига Михаїла. Скажімо, на гривні Володимира Мономаха, знайденій 1821 p. на Черні­гівщині, цього символу немає. Пояснення такій розбіжнос­ті, на думку Л. Терещенко, в тому, що Дума споруджувала­ся невдовзі після придушення польського повстання 1863 p., а отже, зображення змія, кинутого під ноги архистратига, мало б символізувати польський націоналістичний рух, на який архангел Михаїл замахнувся мечем. Ця статуя на бу­динку міської Думи стояла до середини 20-х років, після чого її замінили на,червону зірку.

Окремо хотілося-б сказати про дослідження з історії української геральдики зарубіжного вченого Романа Климкевича, котрий визначив регіональні герби наших земель, по­чинаючи з часів Київської Русі. Так, за його висновками, правильний опис герба для Полісся має бути таким: у чер­воному полі й на срібному коні з блакитною упряжжю ли­цар у блакитному уборі, який тримає у піднятій правиці срібний меч, а на лівому рамені — блакитний щит із золотим двораменним хрестом.

Щодо гербового знаку Підляшшя, то висновок Климкевича такий: у срібному полі й на червоному коні з блакит­ною упряжжю лицар у блакитному уборі з блакитним під-інятим мечем у правиці та золотим двораменним хрестом у

-блакитному щиті на лівому рамені. Їз запровадженням козацького реєстрового війська на Україні з'являється нова гербова символіка—лицар-козак з самопалом. Це зображення широко використовується на печатках запорозьких козаків, у тому числі й на випадок ук­ладення міжнародних угод. Його бачимо на печатках, почи­наючи з 1596 p., коли старшим Війська Запорозького був Ігнат Васильович, а також у часи гетьманування Петра Са­гайдачного, Михайла Дорошенка, Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері, Петра Дорошенка, Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича, Михайла Ханенка, Івана Скоропадського .

Коли в травні 1848 p. на західноукраїнських землях у ході революції в Австро-Угорщині організовується Головна Руська Рада Львова і бере за свій герб зображення золотого лева, тобто повертається до традиції часів князя Данила Галицького та його сина Лева Цей же знак беруть за свої кокарди і створені з початком першої світової війни україн­ські січові стрільці, що формувалися в складі австро-угорського війська з населення Буковини та Галичини. До речі, тризуб як кокарда також використовували частини Україн­ської Галицької Армії, Червоної Української Галицької Армії. Для УГА навіть було засновано орден «Золотий три­зуб» чотирьох ступенів.