Бюджетна система

Обласні бюджети взагалі не отримують твердих податко­вих гарантій (стаття 66 Проекту). Їх доходи визначено як 25% від «кошика доходів», які збираються на території області, та трансфертів з державного бюджету, а також із місцевих бюд­жетів міст, сіл і селищ на виконання «спільних програм». У проекті не обгрунтовано, чому саме 25% доходів і чому фінансування спільних програм має відбуватися за рахунок трансфертів з неясними умовами їх надання? Якщо реалізація спільних програм - добровільне рішення органів місцевого са­моврядування, то їх фінансування може здійснюватися шля­хом пайової участі на договірній основі. Якщо ж обласні Ради несуть відповідальність за надання жителям області якихось суспільних благ, то прийняття відповідних рішень має входити до їх компетенції, а за обласними бюджетами повинні закріплюватися податки, необхідні для цього.

В останні роки частка місцевих бюджетів у доходах Зведе­ного бюджету (без трансфертів) постійно знижується. У 1998 вона досягала 45,7%, у 1999 - близько 40%, а в 2000 — менш ніж 30%. Проект Бюджетного кодексу України є ще од­ним кроком у цьому напрямі. У 2001 році частка місцевих бюджетів у податкових доходах знижується майже до 29%.

Бюджетне регулювання — це щорічний перерозподіл коштів всередині бюджетної системи з метою збалансуван­ня всіх бюджетів на рівні, необхідному для виконання кож­ним місцевим органом своїх завдань і функцій. Бюджетне регулювання здійснюється кожним представницьким орга­ном щодо бюджетів безпосередньо нижчого рівня, тобто обласні ради регулюють районні і міські (міст обласного підпорядкування) бюджети, районні ради — селищні, сільські, міські (міст райнного підпорядкування) бюджети, міські Ради — бюджети районів в містах. Верховна Рада України, яка здійснює розподіл бюджетних коштів, при цьому регулює обласні, міські (міст Києва і Севастополя) бюдже­ти, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим. Верховна Рада Автономної Республіки Крим регулює бюд­жети районів, які входять до її складу.

Розмежування доходів в процесі бюджетного регулювання здійснюється з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану відповідних областей, районів та населених пунктів.

У процесі бюджетного регулювання застосовуються мето­ди, зміст яких вже був викладений вище: процентні відраху­вання від регулюючих доходів, дотації, субвенції, субсидії. Їх перелік і розміри визначаються в кожному році окремо.

У випадках, коли доходи від закріпле­них за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюд­жету держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому законом про Державний Бюджет. Закон «Про бюджетну систему України» дає перелік доходів кожної з ланок бюджетної системи України, доходів, які в порядку, на умовах і в межах, встановле­них законами України, зараховуються у районні, міські (міст обласного підпорядкування) бюджети.

На 2001 рік заплановано зібрати «живими грошима» по­датків, що становитимуть 28,2% ВВП. З метою загальної оцінки цих параметрів досить звернутися до даних, які ілюстру­ють динамічний ряд доходів консолідованого бюджету протягом останніх років. За період 1995-1999 років цей ряд характеризу­вався такими даними: 30,3%, 28,2, 30,1, 27,8, 25,4% від ВВП[1]. На 2000 рік цей показник становив — 26,5 % ВВП. При цьому базисний індекс ВВП у відношенні до 1990 в періоді, що аналізується, становив відповідно 47,8%, 43,0%, 41,6%, 40,9%, 40,5% та у 2000 — 42,5%. Таким чином, проектом бюджету на 2001 рік передбачено зростання рівня до­ходів бюджету до ВВП на 1,7% при зростанні номінального ВВП згідно зі стратегічними завданнями — на 4%. Для визначення ре­альності подібних бюджетних орієнтирів проаналізуємо рівень виконання планових показників Зведеного бюджету України.

Наведені в таблиці 2 дані свідчать, що в середньому за даний період рівень виконання планових показників доходної частини бюджету становив близько 92%. Водночас при хронічному не­виконанні бюджету планові надходження на наступний рік не­обгрунтовано підвищувалися. Зокрема, план 1999 становив від виконання плану 1998 120%, а план 2000 від виконання плано­вих показників 1999 - майже 129%. Відрив від реальних мож­ливостей призводить і до невиконання витратної частини бюд­жету. Тобто задеклароване зниження податкового навантажен­ня в дійсності не підтверджене бюджетними параметрами.

Дані таблиці доводять, що напруженість планових показників в ос­танні роки зменшується. Якщо в 2000 році плановий показник виконання дохідної частині бюджету зріс на 6%, то у 2001 — лише на 4%. Однак з огляду на рівень виконання планових показ­ників навіть такий сценарій розвитку виглядає нереальним. Так, за 2000 рік надходження доходів бюджету України, які контролюються ДПА, становили всього 53%.

Таблиця 2

Динаміка виконання доходної частини Зведеного бюджету України у 1995-2000 роках

Джерело: Відкритий бюджет, Київ, 1999, Інститут реформ