Види трудового договору

Подібного роду двосторонні угоди були укладені Украї­ною з Російською Федерацією, Республікою Білорусь, Респуб­лікою Молдовою та іншими державами.

Трудовий договір про сумісництво

Згідно з ч. 2 ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свою здатність до продуктивної і творчої праці шляхом укла­дення трудового договору на одному або одночасно на де­кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інакше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної робо­ти час на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної осо­би) за наймом.

Правове регулювання роботи за сумісництвом на дер­жавних підприємствах здійснюється за постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 p. №245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" (ЗП України. - 1993. - №9. - Ст. 184), а та­кож Положенням про умови роботи за сумісництвом праців­ників державних підприємств, установ і організацій, затвер­дженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1996 p. (Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністер­ства праці та соціальної політики України. — 1993. — №8). Новий правовий режим роботи за сумісництвом більше відпо­відає ринковим відносинам і значно розширює права учас­ників трудових відносин.

Для роботи за сумісництвом згоди власника за основ­ним місцем роботи не потрібно. Разом з тим керівники дер­жавних підприємств, установ і організацій спільно з проф­спілковим комітетом можуть встановлювати обмеження на сумісництво для працівників окремих професій і посад, зай­нятих на важких, шкідливих і небезпечних роботах, додатко­ва робота яких може привести до несприятливих наслідків для стану їх здоров'я і безпеки виробництва. Обмеження поширюються також на осіб до 18 років і вагітних жінок. Не мають права працювати за сумісництвом керівники держав­них підприємств, їх заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, їх заступники, за винят­ком наукової, викладацької і творчої діяльності.

При наймі на роботу за сумісництвом на інше підприєм­ство, в установу, організацію працівник зобов'язаний пред'яви­ти власнику або уповноваженому ним органу паспорт. При прийомі на роботу, що вимагає спеціальних знань, власник або уповноважений ним орган має право вимагати від праців­ника пред'явлення диплома або іншого документа про отри­ману освіту або професійну підготовку.

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично вико­нану роботу. За загальним правилом отримана за роботу за сумісництвом заробітна плата не враховується при обчис­ленні середнього заробітку по основній роботі. Однак з цьо­го правила є винятки. Так заробітна плата на всіх місцях роботи враховується при обчисленні середнього заробітку вчителям і викладачам всіх навчально-освітніх і вищих на­вчальних закладів, педагогічним працівникам навчально-ви­ховних закладів; медичним і фармацевтичним працівникам сестрам милосердя організацій Червоного Хреста і Червоного Півмісяця України.

Донедавна в законодавстві не було обмежень стосовне норм робочого часу при роботі за сумісництвом. Однак по становою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 31 серпня 1996 p. №1033 "Про заходи пс залученню додаткових надходжень до бюджету і підвищенню ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню" викладений в новій редакції п. 2 постанови Кабінету Міністрі) України від 3 квітня 1993 р. "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" Передбачено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 4 годин в день і повного робочого дня у вихід ний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячно норми робочого часу. Видається, уряд України припустився помилки, встановивши такі обмеження для державних підприємств. Вони не відповідають ринковим принципам, спрямованим на розширення господарської самостійності суб'єкті] трудових відносин. Всі економічні реформи, що проводились за часів СРСР, розпочиналися з розширення прав підприємств а через невеликий проміжок часу неодмінно встановлювались обмеження, і це було кінцем реформ. З цього приводу цікаво навести приклад щодо нормування робочого часу у Великобританії, з якого видно, що розуміється під роботою, і які права мають роботодавець і працівник. Згідно з Книгою рекордів Гіннеса, у 1980 році було підписано контракт, який передбачав найнасиченіший робочий тиждень. Лікар Пол Ашот, 32 років, анестезіолог — реєстратор Головного госпіталю Біркенхеда, зобов'язався працювати по 142 години на тиж­день. В середньому для сну залишалося 3 години 42 хвили­ни 51 секунда на день. Ще один з докторів підписав кон­тракт на роботу протягом 110 годин на тиждень або чергуван­ня на 148 годин. З другого боку, деякі контракти для універ­ситетських лекторів на повній ставці передбачають 3-годин-ний тиждень або 72-годинний рік, що триває 24 тижні (Книга рекордов Гиннеса.1988: Пер. с англ. — М.: Сов. Россия, 1989. — С. 177). Очевидно, питання використання робочого часу повинні повністю знаходитись у компетенції роботодавця, і саме ринкові умови врешті повинні пояснити, що головним у роботі є не кількість відроблених годин, а якість роботи та її результати.

Слід звернути увагу на те, що постанова Кабінету Мініс­трів України №245 стосується лише підприємств, установ і організацій державної форми власності. На підприємствах інших форм власності такі обмеження не застосовуються.

Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночас­но з відпусткою за основним місцем роботи на загальних підставах. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про відпуст­ки" щорічні відпустки повної тривалості до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи в перший рік ро­боти на даному підприємстві за бажанням працівника нада­ються, в тому числі сумісникам, одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Відпустка на роботі за сумісницт­вом також оплачується.

Звільнення з роботи за сумісництвом проводиться на підставах, передбачених КЗпП України, а також у разі прий­няття працівника, що не є сумісником, або встановлення об­меження сумісництва в зв'язку з особливими умовами і режимом праці без виплати вихідної допомоги (п. 8 Поло­ження про умови роботи за сумісництвом працівників дер­жавних підприємств, установ, організацій).

Запис в трудову книжку відомостей про роботу за суміс­ництвом може здійснюватися за бажанням працівника за місцем основної роботи. Згідно з чинним законодавством основною роботою вважається та робота, де зберігається тру­дова книжка працівника. На осіб, працюючих за сумісницт­вом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи (п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових кни­жок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердже­ної наказом Мінпраці України, Мінюстиції України, Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993 p. №58 (зі змінами, внесе­ними наказом від 26 березня 1996 p. №29).