Виробничий процес включає, як технологічні, так і нетехнологічні процеси.
Технологічні – процеси, у результаті яких змінюються форми, розміри, властивості предметів праці.
Нетехнологічні – процеси, що не призводять до зміни цих факторів.
По масштабах виробництва однорідної продукції розрізняють процеси:
масові – при великому масштабі випуску однорідної продукції;
серійні – при широкій номенклатурі постійно повторюваних видів продукції;
індивідуальні – при постійно мінливій номенклатурі виробів, коли велика доля процесів носить унікальний характер.
Для практичної наглядної форми розуміння виробничо-технологічних процесів у виробництві далі у роботі проаналізовано машинобудівна галузь України (на прикладах вітчизняних заводів).
Усі виробничі структури машинобудівних підприємств можна звести до наступних типів (у залежності від їх спеціалізації):
1. Заводи з повним технологічним циклом. Вони мають усі заготівельні, обробні і складальні цехи з комплексом допоміжних і обслуговуючих підрозділів (ЛАЗ, ЗАЗ).
2. Заводи з неповним технологічним циклом. До них відносяться заводи, що одержують заготівки в порядку кооперування від інших заводів чи посередників (ЛуАЗ).
3. Заводи (складальні), що випускають машини тільки з деталей, виготовлених іншими підприємствами, наприклад автоскладальні заводи (кримський “ГАЗ).
4. Заводи, що спеціалізуються на виробництві заготівель певного виду. Вони мають технологічну спеціалізацію (тракторний, донедавна радіозавод).
5. Заводи подетальної спеціалізації, що роблять окремі групи деталей або окремі деталі (підшипниковий завод).
3.1. Основне і допоміжне виробництво.
У залежності від того, який продукт є результатом виробництва, виробничі процеси підрозділяються на основні, допоміжні й обслуговуючі.
Центральне місце в цій сукупності займає основний виробничий процес, у результаті якого вихідна сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію. Наприклад, на автомобільних заводах основним процесом буде виготовлення заготівок для деталей, зборка складальних одиниць і повна зборка автомобілів.
Основний виробничий процес поділяється на три стадії: заготівельну, обробну і складальну.
Допоміжний виробничий процес – процес виготовлення продукції, що буде використовуватися усередині підприємства. Наприклад, допоміжний процес на автомобільному підприємстві включає виготовлення інструментів, що використовуються при обробці деталей автомобілів, виготовлення запасних деталей для ремонту устаткування.
Обслуговуючий виробничий процес – це процес праці, у результаті якого ніякої продукції не створюється. До нього відносяться транспортні, складські операції, технічний контроль і ін.
Своєчасне і якісне виконання основного виробничого процесу у значній мірі залежить від того, як налагоджене виконання допоміжних і обслуговуючих процесів, які підпорядковані задачам кращого забезпечення основного виробництва.
Організація технологічного процесу по випуску основної продукції підприємства.
Організація виробництва охоплює усі ланки – від груп галузей і підгалузей народного господарства до робочого місця.
У рамках великого машинобудівного підприємства можна виділити три рівні організації виробництва:
1.Організація процесу на робочому місці складається в чіткому сполученні елементів процесу праці. Для одноверстатного робочого місця організація виробництва повинна забезпечити раціональну відповідність основних параметрів верстата, використовуваного інструмента, рівня кваліфікації робітника, особливостей використовуваних матеріалів і виконуваних робіт.
При комплексному робочому місці організація виробництва характеризується насамперед чітким проектуванням системи обслуговування, порядку завантаження (запуску) і знімання готової продукції, обґрунтуванням раціональних змін режимів експлуатації агрегату.
2. Внутріцехова організація виробництва забезпечує сполучення виробничих процесів, які протікають на робочих місцях, що входять в одну стадію технологічного процесу або в один окремий виробничий процес. Організаційно така стадія виробництва може бути оформлена як ділянка чи цех.
3. Міжцехова організація виробництва включає проведення заходів виробничо-просторовому і тимчасовому сполученню великих стадій виробничого процесу. Кожна з таких стадій – досить закінчений процес.
Ґрунтуючись на змісті і напрямках організації виробництва, можна сформулювати її основні задачі:
· вибір найбільш досконалих речовинних елементів виробничого процесу;
· забезпечення їх повного використання і раціонального просторового і тимчасового сполучення;
· економія живої праці;
· підвищення якості продукції.
Вищою формою організації виробництва є автоматичні потокові лінії, що являють собою сукупність машин, які у певній послідовності автоматично виконують технологічні операції виробництва по виготовленню продукції.
Наприклад, на ЗАЗ-ДЕУ існує автоматична лінія для штампування клапана автомобіля “ТАВРІЯ”. Вона об'єднана загальним транспортним пристроєм і складається з індукційного нагрівача, гарячого штамповочного преса, обрядного преса, гартівної печі, гартівного бака, відпускної печі, травильної, мийної і сушильної машини.
Економічна ефективність автоматичних потокових ліній заключається в різкому підвищенні продуктивності праці і якості продукції, значному зниженні собівартості і поліпшенні інших показників, а також у полегшенні праці робітників, функції яких зводяться до управління машинами.
3.2. Управління технологічним процесом у виробництві.
Управління технологічним процесом залежить від конкретної структури певного підприємства. А також від способу побудови функціональної системи підприємства.
При централізованому способі усі функції управління сконцентровані у функціональних відділах управління підприємства.
У цехах і на ділянках залишені тільки лінійні керівники. Для наближення функціонального апарату до виробництва частина цього апарату може бути розміщена на території цехів, що вона безпосередньо обслуговує. Але працівники цієї частини підкоряються начальнику загального функціонального відділу підприємства. Централізована система виправдує себе при невеликих обсягах виробництва, хоча вона і широко застосовувалася в минулому на всіх підприємствах у “застійні” часи.
При децентралізованому способі усі функції обслуговування передаються цехам. Кожен цех перетворюється в замкнутий виробничий підрозділ.
Найбільш ефективний змішаний спосіб, що одержав найбільше застосування на більшості українських машинобудівних підприємствах. При цьому питання, що можуть більш оперативно і краще вирішити цех чи господарське бюро, передаються в їх ведення, а методичний посібник функціональними підрозділами і контроль за якістю продукції виконують функціональні відділи апарату управління підприємством.
Тому що основна частина виробничого процесу проходить безпосередньо в цеху, він має свій апарат управління технологічним процесом. На чолі цеху стоїть начальник, призначуваний з числа досвідчених, висококваліфікованих працівників і підкоряється директору підприємства. Він організує працю всього колективу, здійснює заходи виробництва, механізації й автоматизації виробничого процесу, виробництву та впровадженню нової техніки, здійснює заходи виробництва по охороні праці.
Завантажити реферат