Поняття, походження і розвиток держави і права

Вплив права на державу. Взаємозалежність держави правом.

Проте, держава має потребу в праві не менш ніж право в державі. Залежність держави від права проявляється: 1) у внутрішній організації держави й 2) у її діяльності.

1) Історичний досвід показує, що для свого існування держава, як організація, має потребу в праві. Право оформляє структуру держави й регулює внутрішні взаємини в державному механізмі, взаємини між її основними ланками. За допомогою права закріплюються форма держави, устрій державного апарата, компетенція державних органів і посадових осіб. Принципово важливе значення права у внутрішній організації держави проявляється в тому, що воно створює юридичні гарантії проти можливої узурпації влади однією з гілок влади. Таким чином, відносини між державними структурами дістають правове врегулювання, перетворюються в правовідносини. За допомогою права визначаються місце, роль, функції частин державного механізму, їхня взаємодія з іншими органами й населенням. Для федеративної держави, наприклад, чітке розмежування компетенції федерації і її суб'єктів, федеральних органів і органів членів Федерації є необхідною умовою існування федерації як єдиної, цілісної держави.

2) Відомі два методи, за допомогою яких держава нав'язує волю суспільству: метод насильства, властивий тоталітарним державам, цивілізоване управління соціальними процесами за допомогою правового інструментарію. Такий метод органічно властивий державам з розвиненим демократичним режимом.

Узагальнено можна відзначити ряд напрямків, що характеризують організуючу роль права відносно держави:

· Право впливає на державу при її взаєминах з населенням, окремою особистістю. Держава впливає на громадян через право й у границях правових вимог; у свою чергу, і громадяни впливають на державу за допомогою права. Звідси цінність права виміряється головним чином тим, якою мірою воно забезпечує й чи забезпечує взагалі гармонічний і прогресивний розвиток особистості.

· Право легалізує державну діяльність, забезпечує дозвіл охоронних і примусових заходів держави.

· За допомогою права визначаються границі діяльності держави, позначаються межі втручання в приватне життя громадян.

· Право закріплює специфічні інтереси націй і народностей і тим самим впливає на державну владу в її взаєминах з націями й народностями.

· Правова форма забезпечує можливість здійснення діючого контролю за діяльністю державного апарата й тим самим створює юридичні гарантії відповідального поводження держави перед населенням.

· Право виступає в сучасних умовах мовою спілкування держави не тільки з населенням, але й з іншими державами, світовим співтовариством у цілому.

· Право є основним засобом легітимації державного примусу. Право визначає підстави, межі й форми державного примусу.

3. Роль держави і права в організації суспільства

Держава й суспільство не тотожні. Їх варто розрізняти.

Держава виділилася із суспільства на відомому щаблі його зрілості. Суспільство - мати держави, і відповідно держава - дитя суспільства, продукт суспільного розвитку. Яке суспільство - така й держава. Держава виявляє турботу про суспільство або, навпроти, паразитує або навіть розтрощує суспільний організм. У міру того як суспільство переходить у своєму поступальному розвитку від однієї формації до іншої, від нижчого щабля до вищого, змінюється й держава. Вона також стає більш досконалою і цивілізованим.

Питання про державу і право, їх поняття, сутності й ролі в суспільстві віддавна відносяться до числа основних і гостродискусійних у державознавстві. Це пояснюється, щонайменше, трьома причинами. По-перше, названі питання прямо й безпосередньо зачіпають інтереси різних шарів, класів суспільства, політичних партій і рухів. По-друге, ніяка інша організація не може конкурувати з державою в різноманітті виконуваних завдань і функцій, у впливі на долі суспільства. По-третє, держава - дуже складне й внутрішньо суперечливе суспільно-політичне явище.

Породжене суспільством, його протиріччями, держава сама неминуче стає суперечливою, суперечливі її діяльність і соціальна роль. Як форма організації суспільства, покликана забезпечувати його цілісність і керованість, держава виконує функції, обумовлені потребами суспільства, а, отже, служить його інтересам. На думку К. Маркса, держава інтегрує класове суспільство, стає формою цивільного суспільства, виражає й офіційно становить дане суспільство в цілому.[11;218] Крім того, це організація по управлінню справами всього суспільства, що виконує спільні справи, що випливають із природи всякого суспільства. Воно є політичною організацією всього населення країни, його загальним надбанням і справою. Без держави неможливі суспільний прогрес, існування й розвиток цивілізованого суспільства. Однак у класово-антагоністичному суспільстві держава, виконуючи загальсоціальні функції, усе більше підкоряє свою діяльність інтересам самого економічно могутнього класу, перетворюється в знаряддя його класової диктатури, здобуває чітко виражений класовий характер. Саме в цьому найбільше опукло проявляються суперечлива природа й соціальна роль держави.

Виявлення закономірностей співвідношення цивільного суспільства й держави дозволяє правильно проаналізувати весь шлях, пройдений людством, зрозуміти сучасні проблеми державності, побачити перспективи політичних і власне державних форм, у яких розвиваються живі суспільства різних країн. Саме суспільство не є простою сукупністю індивідів. Це складний соціальний організм, продукт взаємодії людей, певна організація їхнього життя, пов'язана насамперед з виробництвом, обміном і споживанням життєвих благ. Суспільство – складна динамічна система зв'язків людей, об'єднаних сімейними узами, груповими, становими, класовими відносинами.[22;42] Це така спільність індивідів, де діють уже не біологічні, а соціальні закони. Глобальні проблеми виживання людського роду сьогодні стають визначальними для нормального суспільного розвитку.

Розгляд суспільства як сукупності суспільних відносин дозволяє, по-перше, підходити до його конкретно історично, по-друге, виявити специфіку головних сфер громадського життя (економічного, духовного), по-третє, назвати суб'єктів соціального спілкування (особистість, родина, нація, держава й ін.).

Політичні форми громадського життя пов'язані з політичною організацією суспільства, його політичною системою, у яку в якості складової частини входить і держава. Політична система – це стійка форма людських відносин, за допомогою якої приймаються й провадяться в життя авторитарно-владні для всіх членів суспільства або для їх частини рішення.

Політична система містить у собі чотири підсистеми:

1. політичні організації;

2. політичні норми;

3. політичні відносини;

4. політичну ідеологію;

Функції політичної системи:

· визначення ланцюгів розвитку суспільства;

· політична інтеграція суспільства;

· регулювання режиму суспільно-політичної діяльності;

· легітимація політичного режиму;