Розвиток культури у 60-90-і рр. ХХ ст. в Україні і світі

Великого значення у 60-70-х рр. набуває новий музичний стиль - рок (від англ. "хитатися", "розкачуватися"). Музика - не все, що становить зміст рок-культури. Головне в ній — моральна позиція, тип існування. Рок-культура - це своєрідна контркультура, тобто мо­ральне протистояння світові вдоволеності, психологічна конфронта­ція, коли особистість не бажає жити за загальноприйнятими стан­дартами. Основний пафос рок-культури - епатаж: виклик, запере­чення, порушення правил. Великий вплив на формування цього різ­новиду культури справила так звана "сексуальна революція", необ­хідність якої в тогочасних умовах було продекларовано і обґрунто­вано філософією Г.Маркузе ("Одновимірна людина", "Ерос і цивілі­зація") та деякими іншими представниками франкфуртської школи. Рок-культура має особливий попит серед соціальне маргінальних груп населення - серед молоді, студентства, ліво- і праворадикальних угрупувань, сексуальних меншин. Рок виникає в цих колах, як прагнен­ня повернути моральності та мистецтву їх простий, безпосередній люд­ський зміст, звільнити їх з-під диктату церкви, держави, партії.

Еволюціонуючи, рок поступово відходить від морального змісту до музичної форми. З початку рок-музиці були притаманні посилена гучність, ритм, багаторазове повторення одного музичного елемента.

Формально початком епохи рок-н-ролу прийнято вважати час виходу на екрани США фільму "Джунглі класних дошок" - березень 1954 р., в якому звучала композиція "Рок цілодобово" , виконана Білом Хейлі у су­проводі його групи "Комети", що стало стартом наступної тріум­фальної ходи рок-н-ролу. Від самого початку рок-н-рол характеризувався синкопічним ритмом і майже анти літературним стилем тек­стів, який органічно розвинувся первісне з жаргону тінейджерів і мови негрів, а потім став під це стилізуватися. Протягом 5 років рок-н-рол швидко поширився в усьому світі.

Сучасний рок - це безліч стильових форм та напрямів, націо­нальних та регіональних різновидів: мейнстрім-рок (зберігає тради­ції 60-х рр.), поп-рок (відноситься до сфери поп-культури), фольк-рок (спирається на фольклорні традиції), авангардний рок (експе­риментальний напрям), арт-рок (поєднання електроніки, класики, джазу), джаз-рок, хард-рок, панк-рок тощо.

г) масова культура;

Друга половина XX ст. демонструє тенденцію зближення сти­лів. Доступність, вседозволеність у всіх жанрах надає безмежну сво­боду вибору. Сучасна рок-культура втратила весь пафос протесту і майже цілком влилася у річище так званої "масової культури" (інші назви - маскульт, поп-культура, кітч).

Як явище, масова культура формується в 20-і рр. XX ст. її появі сприяв розвиток засобів масової комунікації - газет, популярних жур­налів, радіо, грамзапису, кінематографу. Все це демократизувало культуру, відкрило доступ до неї масовій аудиторії, і в той же час зумовило проникнення в культуру суто комерційних інтересів.

Термін "масова культура" підкреслює доступність, пошире­ність художніх та культурних цінностей, легкість їх сприйняття, яка не потребує особливого худо­жньо-естетичного смаку. Ма­сова культура доступна й зрозуміла людям різного віку, всім верствам населення неза­лежно від рівня освіти. Масо­ва культура задовольняє по­пит сьогодення, реагує на будь-які нові події (на мал. представлено класичний зра­зок поп-арту - коллаж Річарда Гамільтона 1956 р. "Так що ж , робить сучасні будинки таки­ми незвичними, такими при­вабливими?").

Негативне ставлення багатьох людей до сучасної масової культури зумовлене невигідним для неї порівнянням зі зразками високої культури минулого. Крайньою є думка, що масова культура - це антикультура або, принаймні, прояв фак­тичного безкультур'я. Більш виваженою є позиція, згідно з якою порів­нювати масову культуру сьогодення доречно тільки з відповідними їй попередниками - різновидами "низької" культури, яка мала місце в усі культурно-історичні періоди від первісних суспільств включно. В усі часи "низькій" культурі були притаманні певна тиражованість зразків, створення шаблонів сприйняття, тривіальне як естетичний ідеал, пріо­ритет розважальності і апеляція до нижчих відчуттів та інстинктів. У сучасній масовій культурі всі ці риси виявляються як ніколи рельєфно.

д) література;

Основними літературними жанрами маскульту є детектив (кримінальний, шпигунський, гангстерський), триллер, фантастика, історичний роман, мелодрама ("жіночий роман"), готичний роман, вестерн, екзотична проза, комікси. Частіш за все масова література має авантюрно-пригодницький, розважальний характер, стає своє­рідним допінгом, який намагається адаптувати пересічну людину сучасності до нівелюючого особистість отуплюючого життя, механі­зованого і запрограмованого у більшості своїх проявів.

Найпопулярнішими серед літературних жанрів масової культури є детектив і фантастика. Детектив у своїх різновидах (кримінальний, шпигунський, гангстерський роман) являє собою твір, в основу якого покладено загадку, яку розплутує приватний детектив або представник державних структур. Найвизначніші зразки цього жанру створили А.Крісті, Ж.Сіменон, Д.Чейз, Р.Стаут, Е.Ґарднер. Різноманітною за жа­нровими формами є фантастика. Тут можна зустріти наукову фантасти­ку, дія якої відбувається у майбутньому. Представники земної цивіліза­ції зустрічаються з усілякими інопланетянами, рятують людство від глобальних катастроф тощо. У цьому напрямку працювали П.Андерсон, Г.Гаррісон, А.Кларк, СЛем, А.Нортон, Р.Хайнлайн. Іншим різновидом фантастики є так звана література "фентезі". Це казкова фантастика, подібна до старовинного героїчного епосу, її герої — мужні й сильні вар­вари, лицарі, королі (Конан, Ельрік, Тонгор, Тарзан), які воюють з пред­ставниками темних (магічних) сил. Авторами фентезі є Е. Берроуз, Р.Говард, У. Ле-Гуїн, РЖелязни, М.Муркок, Ф.Фармер та ін. Ще одним фантастичним жанром є містичний роман і роман жахів. На їх сторінках діють різноманітні вампіри, відьми, нечиста сила. Визнаними майстра­ми літератури жахів вважаються Стівен Кінг ("Темна половина", "Доля Єрусалиму", "Цвинтар домашніх тварин"), Р.Зельцер ("Знамення").

Досить поширеним у сучасній масовій літературі є жанр сенти­ментального ("жіночого") роману. Це історії романтичного кохання, які заводять-читача в ілюзорний світ з красивими жінками та силь- ними чоловіками, псевдоконфліктами, які щасливо розв'язуються наприкінці твору. Дії таких романів відбуваються частіше за все у далекому минулому. Героїня проходить багато випробовувань, пе­реживає безліч карколомних пригод, щоб врешті решт опинитися в обіймах коханого. Найзнаніші зразки "жіночих" романів створили Ж.Бенцоні ("Маріанна", "Флорентійка", "Катрін"), А. та С. Голон ("Анжеліка"), Б.Смолл ("Гарем", "Рабиня пристрасті", "Цариця Пальміри"). Твори цього жанру, але на сучасному матеріалі, пишуть Д.Коллінз ("Лакі", "Шанс"), Ж.Сьюзен ("Долина ляльок", "Машина кохання"), Б.Картленд, Д.Стіл.