- артикуляційна функція (агрегація (об'єднання) інтересів різних соціальних груп населення у виборчих процесах, досягнення консенсусу, зведення до мінімуму випадковостей та крайностей; визначення можливих напрямків та реальні умови реалізації різновекторних інтересів населення);
- інтеграційна функція (об'єднання більшості громадян навколо тих політичних програм, на підставі яких розробляється державна політика та платформа діяльності уряду; об'єднання зусиль населення значно підвищує дієздатність та ефективність діяльності окремих лідерів та урядових структур);
- комунікативна функція (установлення безпосередніх контактів між громадянами та кандидатом; установлення зворотного зв'язку між громадянами та владою, в ході якого корегуються та уточнюються виборчі платформи; виникнення між учасниками політичного процесу довірливих або ж неприязних стосунків);
- генеративна функція (дієвий спосіб формування політичних еліт, «кузня» політичних лідерів; стимулювання змін, прискорення соціальних процесів у напрямку прогресу або регресу) [5].
Залежно від предмета обрання розрізняють вибори президентські, парламентські і муніципальні (вибори до місцевих органів влади). У даній роботі ми розглянемо особливості президентських виборів.
Політичні вибори – це не лише безпосереднє голосування, а й широкий комплекс заходів і процедур щодо формування керівних органів у державі, одним з головних серед яких є проведення передвиборчої кампанії.
Під виборчою кампанією розуміють комплекс організаційних, агітаційних та інших заходів ідеолого-інформаційної підготовки електорату з метою здійснення ним власних виборчих прав на користь того чи іншого кандидата. Виборча кампанія має відповідати чинному законодавству держави, де відбуваються вибори.
Моделі виборчих кампаній:
1. Ринкова модель.
2. Адміністративно-командна модель.
3. Організаційно-партійна модель [2].
Ці моделі розрізняються як за на бором методів передвиборчої боротьби, так і за основними ресурсами, що використовуються у ході цієї боротьби. Виборчі кампанії, які використовують лише одну з форм, майже не зустрічаються в сучасному політичному світі. Елементи тих або інших моделей можна знайти в організації і проведенні будь-яких виборів, однак повною мірою використовувати переваги усіх з перерахованих підходів вдається далеко не кожній кампанії.
Світова практика довела, що найефективнішою моделлю виборчої кампанії є ринкова модель, де кандидат розглядається як товар. Організатори, консультанти, агенти повинні продати покупцям-виборцям політичний продукт. У подібних кампаніях електорат виступає як об'єкт маніпулювання за допомогою методів політичних технологій. На головне місце виходить не кандидат-товар, а консультант-маркетолог-продавець, завданням якого є створення такої привабливої „обгортки”, що дозволяє збути виборцеві товар. Основним ресурсом ринкових кампаній є гроші. Ринкові моделі можуть існувати лише в умовах демократичного суспільства, де забезпечується вільний доступ до засобів масової інформації кожному, хто платить гроші.
Сучасний підхід у проведенні виборчих кампаній передбачає створення спеціальних штабів, куди залучаються фахівці різноманітних галузей: фінансові агенти, PR-агенти, прес-секретарі, політичні організатори, укладачі щоденних планів, технічні секретарі, спеціальні помічники. Також наймаються консультанти (по роботі зі ЗМІ, соціологічними організаціями) тощо. Передвиборний штаб – основний аналітичний і виконавчий орган виборчої кампанії, що виконує наступні функції: 1) менеджерські: планування, організація, розподіл робіт, мотивація, контроль, корекція процесу, керування програмами й інформаційними потоками, представництво і лобіювання; 2) інформаційно-аналітичну; 3) рекламну, у тому числі агітаційно-пропагандистську; 4) зв'язку з громадськістю; 5) матеріально-технічне забезпечення; 6) юридичну; 7) збір коштів на кампанію; 8) фінансово-бухгалтерську; 9) забезпечення роботи оперативних груп.
Стратегія виборчої кампанії виражається у конкретних діях, кроках, що об’єднуються за метою та засобами реалізації у певні технології.
Під виборчою технологією розуміють сукупність логічно взаємозалежних методів і конкретних способів підготовки, організації й проведення передвиборчих кампаній.
Опитування 40 провідних політтехнологів Росії та України Міжнародним інститутом політичної експертизи у серпні 2004 року дозволило виявити цілий ряд використаних консультантами підходів і класифікацій виборчих технологій за найрізноманітнішими аспектами: за спрямованістю; за легальністю (відкритістю) використання; на підставі ставлення до виборчої системи; за масштабом; за характером мотивації; за сферою здійснення; за територіальною ознакою; 8) за етапами застосування; по «трьох обставинах»: місце, час і спосіб дії [11].
Проведення передвиборчих кампаній передбачає використання уже випробуваних раніше технологій. Спираючись на досвід світової практики, політтехнологи виділили окрему категорію універсальних методик.
Існує 2 підходи до їх аналізу:
1) універсальні політтехнології існують і діють у всіх країнах без виключень за умови наявності інституту виборів і деякої адаптації;
2) універсальні політтехнології існують, але більшість з них діє тільки в ряді країн, що мають загальну політичну культуру. Світовий політичний простір і політичний ринок сегментовано. Існує єдиний простір країн СНД, зона країн Східної Європи, країни Західної Європи, країни Балтії, країни Скандинавії, країни Північної Америки, країни Південної Америки і т.д. Спільність політичної культури в групі країн полегшує перенесення технологій з держави в державу, але корінні розходження роблять запозичення більшої частини іноземного досвіду неможливими.
Краєзнавча специфіка застосування універсальних передвиборчих технологій враховує наступні особливості населення регіонів: ментальність, існуючі культурно-національні традиції, рівень соціальної свідомості суспільства, мовні переваги, расові переваги, гендерні переваги, політичні традиції, готовність виборців сприймати ті чи інші знаряддя виборчих кампаній з позицій оцінки їх корисності, привабливості та конкретної адресності. Але визначальним фактором у виборі форм впливу на електорат є законодавча база держави.
Отже, виборчі технології – явище багатогранне. Чим гостріша конкурентна боротьба кандидатів, тим різноманітніший інструментарій форм впливу на свідомість виборця. Технології, які активно інтегруються у політичний простір і використовуються для проведення передвиборчої кампанії ринкового типу, застосовуються у сфері маркетингу, шоу-бізнесу вже понад століття і доводять свою ефективність. Саме тому політтехнологи середини ХХ ст. в пошуках нових засобів переконання виборців у доцільності голосування за певного кандидата звернулися до законів масової культури.
1.2. Шоу-бізнес: теоретичні аспекти
Культура будь-якого суспільства являє собою цілісну систему з властивими їй ознаками. На основі системного аналізу культури можна прогнозувати тенденції її розвитку, взаємодію між різними її складовими [8, c. 2].
Завантажити реферат