Застосування технологій шоу-бізнесу у президентських виборчих кампаніях 2004 року (порівняльний аспект Україна - США)

Таким чином політика середини ХХ ст. набуває рис комерційної діяльністі в сфері розважальних видовищ, у крайньому разі під час передвиборчих кампаній.

Дискриптивний аспект.

Таблиця 1.1.

Порівняння головних ознак шоу-бізнесу та виборчого процесу

Функціональний аспект. Будь-яка діяльність в рамках проведення промоушн-кампанії та виборчої кампанії реалізується та контролюється спеціальними штабами. В першому випадку функції центрального керівного органу виконує продюсерська агенція виконавця, в другому – виборчий штаб кандидата. В обидві команди колективи залучаються фахівці різних галузей, виходячи з функцій, що покликаний виконати колектив. Обидві організації мають подібний кадровий склад, оскільки реалізують однакові функції, а саме: інформаційно-аналітична, організаційна, творча, комунікативна, фінансова, юридична, функція матеріально-технічного забезпечення.

Програмний аспект. В обох випадках розробка кампанії штабів відбувається у наступні етапи:

- Дослідження („ринку”, конкурентних проектів, суспільної думки);

- Розробка стратегії проведення кампанії (планування бюджету, вибір концепції, каналів комунікації, збуту);

- Контроль за проведенням кампанії (зворотній зв’язок із „споживачем”) [4].

Технологічний аспект. Як вже було зазначено вище, передвиборча та промо-кампанія використовують для досягнення поставлених цілей ідентичні технології. Хоча і в шоу-бізнесі, і у виборчому процесі застосовуються специфічні, властиві лише певній сфері діяльності методики і механізми. Поле дослідницької діяльності нашої роботи не охоплює аналіз всіх технологій. Наша мета – визначити універсальні технології, які ефективно використовуються і в шоу-бізнесі, і у виборчому процесі.

Розглянемо три категорії технологій: власне технології шоу-бізнесу, які знайшли застосування у практиці виборчого процесу; політичні технології, які використовуються у шоу-бізнесі; універсальні методики у кампаніях (промо та виборчих).

2.2. Шоу-бізнесові методики у виборчих кампаніях

1. Технології іміджмейкінгу. У функціонуванні будь-якої кампанії ринкового типу домінуючу позицію займає не об’єкт (кандидат або виконавець), а суб’єкт процесу, тобто команда фахівців, що покликана створити привабливу „обгортку” продукту для його збуту споживачам. Саме ця технологія відшліфовувалася століттями в області культури. Творчий проект (спектакль, опера, шоу-постанова) розпочинається із розробки іміджу його дійових осіб. Деякі фахівці переконані, що у мистецтві вектор мотивації спрямований від внутрішніх потреб і світогляду творця до власного витвору, тоді як у шоу-бізнесі іміджмейкери відштовхуються насамперед від вподобань та смаків споживачів.

Дослідженням формування суспільної думки займаються окремі підрозділи психології. Саме на основі цих вчень і формуються основні кліше політичного та шоу-бізнесового іміджмейкінгу.

Таким чином головна мета політтехнологів та іміджмейкерів – створити образ, який би викликав високу зацікавленість аудиторії. Але світова практика довела: якщо в політиці будь-яка інформація негативного забарвлення, пов’язана з іменем кандидата, лише знижує його рейтинг, то у шоу-бізнесі відбувається зворотна тенденція. В умовах музичної індустрії спрацьовує вираз відомого американського продюсера Сола Зенца: „У шоу-бізнесі не існує понять „погані” та „добрі” відгуки, є лише дві категорії: „багато” і „мало” [10, c. 68].

Саме тому набір прийомів і технік, які використовуються у галузі масової культури для підвищення рейтингу виконавця суттєво відрізняється від методик політичного іміджмейкінгу.

Але деякі дієві підходи у шоу-бізнесі можна використовувати для зниження рейтингу конкурента. До таких технологій формування негативного іміджу відносять скандали (фінансові, зазіхання на морально-етичні норми, компрометуючі зв’язки тощо). Феномен скандалу у суспільстві існував завжди, але саме у сфері шоу-бізнесу відбувалося методичне використання його ефекту для зміцнення позицій. За результативністю скандал є найефективнішою технікою у рамках технологій іміджмейкінгу (в політиці з негативними наслідками, у шоу-бізнесі – з позитивними).

2. Технології змагального процесу. Не зважаючи на те, що самі вибори є змагальним явищем, велика кількість політтехнологів не ризикують використовувати ефективні (у разі успіху їх реалізації) технології змагального процесу, найпоширенішою формою з яких є теледебати. Хоча формально під час теледебатів не відбувається оцінювання виступів кандидатів, величезна кількість соціологічних опитувань опісля забезпечує змагальний дух події.

Перед впровадженням технології у широке застосування (1960 рік), фахівці звернулися до практики проведення подібних „змагань” у шоу-бізнесі. Виявилося, що один і той самий музичний концерт, проведений у вигляді конкурсу та звичайних виступів, викликав абсолютно різну реакцію публіки. Психологи довели, що людині властиво порівнювати і оцінювати явища навколишнього середовища на підсвідомому рівні. Різного роду змагання, конкурси, турніри, навіть не видовищні, завжди цікавили аудиторію більше, ніж показові виступи. Ця технологія вже встигла виправдати себе з появою у середині ХХ ст. музичних рингів (наприклад, в США, Великобританії, Франції).

3. Технології роботи з масами. Даний підрозділ шоу-бізнес технологій включає спектр найрізноманітніших засобів впливу на свідомість мас, оскільки ця діяльність є визначальною у сфері комерційної культури. Впровадження цих підходів також базується на досягненнях досліджень масової психології.