Відмороження. Замерзання

З першої доби лікування хворі по­винні одержувати стафілококовий ана­токсин за схемою.

У комплексі лікувальних заходів при відмороженнях треба використо­вувати новокаїнові блокади. Вони виявляють знеболювальний, судино­розширювальний, протизапальний ефекти, стимулюють регенерацію сполучної тканини. Застосовують футлярну, вагосимпатичну, пара-нефральну, епідуральну новокаїнові блокади. Для цього використовують розчини новокаїну.

Місцеве лікування відмороження починається з первинної хірургічної обробки ранових поверхонь. При відмороженні І ступеня після змазу­вання ураженої поверхні 56 % спир­том етиловим або іншим антисепти­ком, який не змінює забарвлення шкіри, накладають зігріваючу ватно-марлеву пов'язку. При відмороженні

11 ступеня зрізують пухирі і наклада­ють пов'язку з одним із антисептич­них розчинів або їх комбінацією. Для цієї мети запропоновано безліч пре­паратів: слабкий розчин калію пер­манганату, розчин аміаку, мазь Виш-невського, сульфідинову, ксерофор-мову мазі, вітамінізовану мазь з ла­ноліном, риб'ячим жиром і ін.

Для хірургічного лікування засто­совують фасціо-, некро-, некрек-томію.

Фасціотомію проводять звичайно в кінці першої або на другу добу після відмороження. Операція полягає в тому, що в ділянці найбільшого на­бряку по ходу кінцівки роблять розрі­зи шкіри, підшкірної основи й фасції. Це зменшує напруження тканин і по­ліпшує в них кровообіг.

З 3—6-ї доби вже з'являються ознаки некрозу тканин. У цей час проводять некротомію. Розрізи роблять на всю глибину некротизованих тканин. Оскільки тканини, що розташовані глибше, можуть виявитися життєздатни­ми, некротомію треба проводити обе­режно. Розрізування змертвілих тка­нин сприяє виділенню назовні ток­сичної тканинної рідини, зменшує токсемію.

Наступним видом оперативного втручання є некректомія (мал. 60, б). Час її проведення визначається індивідуально (від 5-ї до 14-ї доби). Операція полягає у повному вида­ленні змертвілих ділянок, відступа­ючи на 1—1,5 см дистальніше від демаркаційної лінії. Розріз проводять у межах змертвілих тканин так, щоб залишилася смужка некротизованої тканини, яка пізніше муміфікуєть­ся. Некректомія сприяє стиханню запальних явищ, зменшує інтокси­кацію, запобігає виникненню в ура­жених тканинах гнійнозапального процесу. Після відокремлення за­лишків змертвілих тканин і розвит­ку грануляцій проводять таке саме лікування, як у разі звичайних гнійних ран.

Крайнім заходом при лікуванні відморожень є ампутація чи екзарти-куляція кінцівки.

Ампутації бувають первинні, вторинні і пізні. Первинні ампутації рідко виконуються лише за наявності відмо­рожень. Частіше до них вдаються при комбінованій травмі (відмороження і розтрощення кісток). Виконують на 4—5-ту добу, коли стає зрозумілим стан травмованих тканин.

Вторинні ампутації проводять у зв'язку із ускладненнями, які загро­жують життю (сепсис).

ОБМОРОЖЕННЯ

Причинами пізньої ампутації є ос­теомієліт у ділянці відмороження, виражена деформація кінцівки.

За умови дії на тканини частих, по­вторних (хронічних) помірно низьких температур у них розвивається пато­логічний стан — обмороження (ретіо, pemiones). У поверхневому шарі епі­дермісу і нервових закінченнях вини­кають дистрофічні зміни. Найчастіше обмороження спостерігається на паль­цях рук, але може бути і на пальцях ніг, вушних раковинах, носі.

Спостерігається холодної пори року і характеризується болем, ціанотич-ним забарвленням шкіри, набряком і сильним свербінням. У рідкісних ви­падках з'являються тріщини, а іноді осередки некрозу. На дорсальній по­верхні кисті можуть з'являтися дрібні інфільтрати у вигляді вузликів у центрі, які з часом виразкуються, а пізніше рубцюються. Обмороження частіше буває у людей, які довго пра­цюють в неопалюваних вогких при­міщеннях.

Захворювання триває довго і має хронічний перебіг. Загострюється під час роботи на холоді, у вологому при­міщенні, а також при високих темпе­ратурах. У періоди ремісії обморожен­ня нічим себе не проявляє.

Лікування хворих з обмороженнями полягає у застосуванні зігріваючих ком­пресів, фізіотерапевтичних процедур (теплі ванни, струм д'Арсонваля, промені УВЧ), користуванні теплими рукавичками і шкарпетками. Не мож­на допускати переохолодження кін­цівок. Показані новокаїнові блокади.