Словник економічних термінів

Звіт про результати господарської діяльності (звіт про прибутки і збитки) — звіт фірми за певний період (переважно за рік), який відо­бражає обсяги продажу продукції і всіх витрат на її виробництво та прибутку (чистого доходу), який залишається після вирахування витрат.

Змішана економіка — економіка, яка грунтується на ринковому вирішенні проблем організації та на державному регулюванні макроекономічних процесів.

Знецінення валюти — падіння курсу валюти даної країни стосов­но валют інших країн. Див. Поцінування валюти.

Золотий стандарт організація грошового обігу, за якої банківські білети розмінюються на золото. До Першої світової війни такий обмін здійснювався на золоті монети (золотомонетний стан­дарт). У 30-х роках XX ст. золотий стандарт відійшов у минуле.

Індексація — механізм, який забезпечує регулювання заробітної плати і платежів відповідно до темпу інфляції. Важливим елементом механізму є відповідні пункти трудових контрактів.

Індекс споживчих цін — відношення вартості фіксованого коши­ка споживчих товарів і послуг протягом певного періоду (переваж­но року) до його вартості у базовому періоді.

Інвестиції (капіталовкладення) — додаткові вкладення в еко­номіку, вигоди від яких проявляються у майбутньому (будівництво нових об'єктів, підвищення кваліфікації працівників тощо). Розрізняють валові (всі вкладення) і чисті (валові мінус аморти­заційні відрахування) інвестиції.

Індивідуальна власність («власне діло») — правова форма фірми, яка є власністю однієї особи.

Інновація — 1) запровадження нових методів виробництва; 2) ви­явлення нового ринку; 3) поставка на ринок готового продукту.

Інтервенція - - діяльність центрального банку країни щодо купівлі-продажу національної валюти на ринках з метою впливу на її обмінний курс.

Інфляція — усталене зростання загального рівня цін, яке вимірю­ється індексом цін. Див. Види інфляції.

Інфраструктура — капітальні блага, які забезпечують умови еко­номічного розвитку (шляхи сполучень, мережа комунікацій тощо).

Капітал — один з основних факторів виробництва, який скла­дається з вироблених товарів, призначених для подальшого вико­ристання у процесі виробництва. Розрізняють основний (будівлі, машини, механізми) та обіговий (сировина, паливо, матеріали) ка­пітали, які разом взяті становлять реальний продуктивний капітал. Основою формування капіталу виступають капітальні блага.

Капіталізм — суспільний лад, за якого переважна частина ма­теріальних ресурсів (земля, капітал) належить приватним особам, застосовується наймана праця, а ринок з незначним державним втручанням є головним механізмом розподілу ресурсів і доходів та вирішення питань економічної організації.

Капіталомісткість — відношення сукупного капіталу до річно­го ВВП; один з показників ефективності економіки.

Капіталоозброєність — відношення сукупного капіталу до вар­тості робочої сили.

Квота — один з важелів протекціонізму, за допомогою якого обме­жується імпорт певних товарів у дану країну, є межею обсягу імпорту.

Квазісуспільні (квазідержавні) блага — товари і послуги (вулиці, музеї, бібліотеки), виробництво яких може забезпечуватися за допо­могою ринкової системи, але фінансується державою, щоб не допус­тити виникнення дефіциту ресурсів у цій сфері.

Кейнсіанство — один з провідних напрямків аналітичної еко­номії у XX ст., основи якого були закладені Дж. М. Кейнсом. Цен­тральним пунктом К. є положення про відсутність за ринкової еко­номіки ефективного попиту та необхідність здійснення державою фіскальної і монетарної політики для забезпечення такого попиту.

Кількісна теорія грошей — твердить, що ціни змінюються про­порційно до пропозиції грошей; є вихідним пунктом монетаризму.

Кількісне рівняння обміну — тотожність, що виражається форму­лою: МхУ= Рх(?, де М — пропозиція грошей, V — швидкість їх обігу, Рх(2 (ціна товарів, помножена на їх кількість) — вартість національного продукту (номінальний ВВП).

Кінцева продукція — товари і послуги, які купуються для спожи­вання, а не для подальшої обробки чи переробки. Протилежним поняттям є проміжна продукція.

Класична школа — панівний до появи робіт Дж. М. Кейнса на­прямок аналітичної економії, засновником якої був А. Сміт. Шко­ла виходила з того, що природні економічні закони (конкуренції, цін тощо) є найкращим механізмом узгодження приватних і суспі­льних інтересів, розподілу ресурсів і доходів, стимулювання ефек­тивного розвитку економіки.

Комунізм — Див. Адміністративно-командна система.

Конкуренція — суперництво між виробниками за покупців на ринку. Див. Досконала конкуренція та Ринкова влада.

Кореляція — сукупність зв'язків між двома явищами (величи­нами).

Корисність — задоволення від споживання товару чи наданих

послуг.

Короткострокова крива сукупної пропозиції — графічне зображен­ня функціональної залежності між обсягом національного вироб­ництва та загальним рівнем цін у короткостроковому періоді, коли зміни у сукупному попиті можуть впливати на обсяг виробництва; має вигляд висхідної лінії, що складається з горизонтального (кейнсіанського), проміжного (висхідного) і вертикального (класич­ного) відрізків.

Короткостроковий період — у мікроекономіці — період часу, не­достатній для збільшення виробничих потужностей фірм; у макроекономіці — період часу, протягом якого такі фактори, як податкові ставки, сподівання, ціни не можуть повністю пристосуватися до змін в економіці.

Корпорація (акціонерне товариство) — правова форма підпри­ємства, яка юридичне відокремлена від тих, хто нею володіє (акціо­нерів), у зв'язку з чим останні несуть обмежену відповідальність за його збитки.

Кредитні гроші — векселі, чеки, кредитні картки, які використо­вуються у розрахунках.

Крива інвестиційного попиту — графічне зображення функціональної залежності між попитом на інвестиції та рівнем позичково­го проценту; має вигляд спадної кривої.

Крива Лаффера — графічне зображення функціональної залеж­ності між величиною податкової ставки і обсягом податкових над­ходжень до бюджету. З підвищенням податкової ставки доходи дер­жави спочатку зростають, але з досягненням нею певної межі (ЗО— 40%) — доходи починають падати.

Крива ринкового попиту — графічне зображення оберненої за­лежності між величиною попиту на товар на певному ринку та ціна­ми на нього (за інших рівних умов); має вигляд спадної кривої.

Крива ринкової пропозиції — графічне зображення прямої залеж­ності між величиною пропозиції товару на певному ринку та ціна­ми на нього (за інших рівних умов); має вигляд висхідної кривої.

Крива Філіпса — графік, який ілюструє обернену залежність між рівнем безробіття та темпом інфляції; може застосовуватися лише стосовно короткострокового періоду та інерційної інфляції.

Кругообіг доходів і видатків — спрощена модель економіки, яка ві­дображає взаємодію домогосподарств і фірм у процесі обміну вироб­ничими ресурсами та товарами і послугами на відповідних ринках.

Ліквідність — властивість фінансових активів та матеріальних цінностей перетворюватися на готівку.