Словник економічних термінів

Номінальний і реальний ВВП — обчислений у поточних цінах ВВП називають номінальним, а скоригований на темп інфляції (дефля­ції) — реальним. Див. Дефлярування ВВП.

Норма безробіття — частка безробітних у загальному потенціалі робочої сили країни.

Норма заощадження — процентне відношення заощадження до використовуваного доходу.

Норма прибутку на капітал — процентне відношення доходу на інвестиції або капітал до величини інвестицій або капіталу.

Нормальні товари — товари, величина попиту на які зростає при збільшенні доходу споживача.

Нормативна економіка — економічний аналіз, який передбачає подальший стан розвитку на основі вартісних і моральних оцінок (допустимий рівень інфляції, безробіття, бюджетного дефіциту то­що). Див. Позитивна економіка.

Обмін — торгівля товарами (послугами) в обмін на інший товар

або гроші.

Облігація - цінний папір, який приносить процент; випус­кається корпорацією або урядом і гарантує у майбутньому повер­нення суми грошей (ціна облігації) плюс процент у точно встанов­леному розмірі.

Однорідні продукти — товари (послуги), які є однаковими за пев­ною ознакою. Протилежне поняття — різнорідні продукти.

Оклад — сума грошей, яку отримують окремі категорії праців­ників як оплату праці і яка не залежить безпосередньо від кількості відпрацьованих годин чи виробленої продукції.

Операції на відкритому ринку — діяльність центрального банку щодо купівлі-продажу державних цінних паперів з метою впливу на банківські резерви, на пропозицію грошей, процентні ставки; опе­рації купівлі збільшують, продаж — зменшують пропозицію гро­шей.

Особистий доход (ОД) — різниця між національним доходом і су­мами, які привласнюються приватними фірмами або державою, до якої додаються трансфертні платежі (допомога по безробіттю, пенсії, виплати соціального страхування).

Особистий прибутковий податок — податок на доходи окремих індивідів у вигляді заробітної плати, доходів від власності тощо. Див. Прогресивні податки.

Паперові гроші — різновид грошей, виготовлених із паперу. З технічної точки зору П.г. є ідеальними, оскільки для свого виготов­лення потребують мінімум затрат праці, але приховують у собі не­безпеку їх випуску на ринок у необмеженій кількості, а через це -

інфляції.

Парадокс вартості — полягає у тому, що багато необхідних для життя продуктів мають низьку, а предмети розкоші — високу рин­кову вартість (відповідно вода і діаманти). Це пов'язано з тим, що ціна відображає не сукупну, а граничну корисність товару.

Парадокс ощадливості — полягає у тому, що рішення суспільства заощаджувати більше може спричиняти до скорочення реальних за­ощаджень, оскільки збільшення заощаджень означає зниження спо­живчих видатків, в результаті чого сукупний попит і ВВП, а зреш­тою інвестиції і заощадження, можуть зменшитися.

Партнерство (господарське товариство) — правова форма фірми, що об'єднує двох або більше власників, які погоджуються розподіляти між собою прибутки чи втрати фірми у певній пропорції. Принцип обмеженості відповідальності, характерний для корпо­рації, на партнерство не поширюється.

Пасиви (борги) — права сторона бухгалтерського балансу: борги іншим особам чи фірмам.

Підпільна (тіньова) економіка — незареєстрована економічна ді­яльність, яка охоплює як дозволену (послуги друзів один одному), так і заборонену законом (наркобізнес) діяльність.

Підприємці — частина людських ресурсів, яка бере на себе ризик організації інших ресурсів для виробництва товарів і послуг.

Платіжний баланс — баланс міжнародних операцій країни про­тягом певного періоду щодо товарів і послуг, руху капіталу, ма­теріальних та фінансових активів.

Податки — обов'язкові платежі у держбюджет у визначеному за­конодавством країни порядку. Див. Прогресивні податки.

Податкова база — сума, з якої стягуються податки.

Поділ праці — спосіб організації праці, за якою кожний працівник виконує спеціалізовану операцію у загальному процесі виробництва.

Позитивна економіка — економічний аналіз, який описує і пояс­нює економічні факти і процеси такими, якими вони є,

Повна зайнятість — зайнятість робочої сили країни за винятком фрикційного безробіття. Див. Природний рівень безробіття.

Показник економічної активності (самодіяльності) населення — відношення кількості зайнятих і безробітних (робочої сили) до кількості населення у віці від 16 років і старше.

Політика доходів — один з видів макроекономічної політики, спрямований на обмеження зростання заробітної плати і цін. Голов­ними важелями П. д. виступають законодавчий контроль та до­бровільні орієнтири заробітної плати і цін.

Попит (ринковий) — кількість товарів (послуг), яку готові купи­ти споживачі за даного рівня цін та інших однакових умов протя­гом певного періоду.

Порівняльна перевага — закон, за яким країна має спеціалізува­тися на виробництві і експорті тих товарів, які вона може виробля­ти за відносно нижчих витрат та імпортувати ті з них, виробництво яких обходиться їй відносно дорожче. П. п. диктує правила торго­вих відносин між країнами.

Постійні витрати — витрати виробництва, які не залежать від обсягу виробництва фірми (у короткостроковому періоді).

Потік і запас — два способи вимірювання економічних вели­чин; якщо вимірювання відбувається за певний період часу, гово­рять про «потік», якщо на певну дату — говорять про «запас». Так, інвестиції є потоком, а капітал — запасом.

Поточні рахунки (банківські гроші) — вклади у комерційні банки або іншу фінансову установу, на які можна виписувати чеки і які є грошима для операцій.

Прибуток — в аналітичній економії різниця між виторгом і пов­ними витратами на виробництво товару.

Приватизаційний сертифікат — цінний папір, що засвідчує право його власника на володіння частиною державної власності, а та­кож на участь у приватизації останньої.

Природний рівень безробіття — рівень безробіття: 1) який не інду­кує посилення інфляції; 2) за якого всі фактори, що підвищують або знижують заробітну плату, перебувають у рівновазі (зрівноважені).

Прогресивні, пропорційні і регресивні податки — види прямих по­датків за сучасної економіки; середня ставка оподаткування для осіб з вищими доходами є відповідно вищою, однаковою чи меншою.

Продуктивність — відношення обсягів випуску продукції до вит­рат ресурсів за певний період часу; зростає під впливом розвитку техніки і технології, підвищення кваліфікації та капіталоозброєності

праці.

Проміжні товари — товари, які піддавалися певній обробці, але не є кінцевим продуктом (сировина, напівфабрикати).

Пропозиція (ринкова) — кількість товарів (послуг), яку готові виро­бити і продати фірми за даного рівня цін та інших однакових умов.

Пропозиція робочої сили — кількість працюючих, яка залежить від кількості населення країни, його складу, реальної заробітної плати

тощо.

Протекціонізм — зовнішньоекономічна політика, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції; головні знаряддя — мито та квота.