Словник економічних термінів

Прямі та непрямі податки — прямо оподатковуються безпосе­редньо індивіди або фірми (податок на прибуток, заробітну плату); опосередковано (непрямо) — товари і послуги (акцизний збір, по­даток на додану вартість).

Рахунок руху капіталу — розділ платіжного балансу країни, який відображає видатки її резидентів на закупівлю фізичного капіталу і фінансові активи за кордоном (відплив капіталу) та видатки інозем­них резидентів на аналогічні закупівлі у даній країні (приплив

капіталу).

Реальна заробітна плата — кількість матеріальних благ і послуг, яку можна придбати за номінальну (грошову) заробітну плату. Визна­чається як відношення обсягу останньої до індексу споживчих цін.

Реальна процентна ставка — номінальна процентна ставка мінус

темп інфляції.

Рівень зайнятості — частка населення країни у віці від 16 років і старше, яке має роботу.

Рівноважна ціна (ціна ринкової рівноваги) — ціна, за якої кількість попиту та пропозиції товару (послуги) на певному ринку збігаються.

Ринкова економіка — економіка, яка проблеми своєї організації вирішує за допомогою ринкового механізму. За Р. е. фірми, які прагнуть максимізувати прибуток, купують фактори виробництва і забезпечують за їх допомогою пропозицію товарів на ринку, а роди­ни та індивіди, виходячи із своїх факторних доходів, — попит на них. Ціни і кількість товарів визначаються на ринку.

Ринкова рівновага — ситуація на ринку певного товару, коли по­пит і пропозиція за обсягом збігаються.

Ринкова сила (влада) ступінь контролю, який фірма або група фірм має над ціною і виробничими рішеннями у певній галузі. Ви­сокий рівень ринкової сили означає монополію, її відсутність - конкурентний ринок.

Ринкова структура — конфігурація ринку, обумовлена ступенем конкуренції та ринкової сили. Див. Досконала конкуренція. Моно­полістична конкуренція. Монополія. Олігополія.

Ринкові невдачі — недосконалість цінової системи, яка заважає ефективному розподілові ресурсів; головні причини — недосконала конкуренція і побічні впливи (екстерналії).

Ринок — місце (простір, сфера), де взаємодіють продавці і по­купці, визначаючи ціни і кількість певних товарів або послуг.

Ринок капіталів — ринок, де відбувається купівля-продаж фінан­сових ресурсів (грошей, цінних паперів). Р. к. разом з фінансовими посередниками сприяє надходженню заощаджень до інвесторів.

Робоча сила — за офіційною статистикою, населення країни у віці від 16 років і старше, яке має роботу або активно ЇЇ шукає.

Середні валові витрати — валові витрати фірми, поділені на кількість вироблених товарів.

Середній доход —загальний виторг фірми, поділений на загальну кількість проданих товарів.

Система вільного підприємництва — економічна система, яка грунтується на приватній власності, вільному ринку і невтручанні держави у господарське життя.

Система узгодженого вільного підприємництва — економічна сис­тема вільного підприємництва з обмеженим втручанням держави у господарське життя.

Соціалізм — економічна та політична система, головними озна­ками якої є: зосередження частини ресурсів (навіть їх більшості) у руках держави, перерозподіл доходів через державний бюджет. Різновиди С.: командна система, розподільчий соціалізм, ринковий соціалізм.

Спеціальні права запозичення (СДР) — міжнародна колективна грошова одиниця, що існує у вигляді записів на рахунках країн-членів МВФ.

Споживання — в макроекономіці — сукупні видатки індивідів або країни на товари споживання за певний період часу.

Ставка (норма) процента — ціна, яка сплачується за позичені гроші за певний проміжок часу.

Стагфляція — ситуація в економіці, коли спад національного обсягу виробництва і високе безробіття поєднуються з високим тем­пом інфляції.

Субсидія — платежі, які виплачує уряд родинам чи індивідам.

Сукупна пропозиція — кількість товарів і послуг, тобто обсяг націо­нального виробництва, який фірми мають бажання виробляти і продавати за даного рівня цін, а інші обставини залишаються без змін. Сукупний попит — кількість товарів і послуг (обсяг національно­го виробництва), яку мають бажання купити покупці за даного рівня цін, а інші обставини залишаються без змін.

Суспільні товари (товари громадського вжитку) — товари, вигоди від споживання яких одержує все суспільство (маяки, національна оборона).

Протилежне поняття — товари індивідуального вжитку (житло, одяг).

Суспільний лад — система організації соціально-економічного життя країни; включає моральні цінності (переконання людей); політичне правління (сукупність політичних інституцій); економічну

систему.

Технічний прогрес — запровадження нових методів виробництва, які скорочують витрати і, отже, підвищують продуктивність еко­номіки, що розширює межі виробничих можливостей.

Товари нижчої споживної цінності — товари, попит на які змен­шується із зростанням доходу споживача.

Товари тривалого користування — призначені для виробництва чи особистого використання товари, які, звичайно, експлуатуються більше 3-х років (виробниче устаткування, побутова техніка).

Товарні гроші — вид грошей, що передував паперовим та банків­ським грошам. Товарними грішми виступали худоба, хутро, ювелірні прикраси, золоті і срібні монети. Товарні гроші мають внутрішню вартість. Див. Паперові гроші.

Торговельний баланс — частина рахунків платіжного балансу краї­ни, яка відображає експорт і імпорт товарів («видимих об'єктів»). Якщо до торговельного балансу додано операції «невидимі», то в розділі платіжного балансу відображається «баланс поточних опе­рацій», або поточний рахунок.

Торговельні бар'єри — протекціоністські заходи, за допомогою яких уряди прагнуть зменшити імпорт (мито, квота, обтяжливі ре­гулятивні процедури).

Трансфертні (передавальні) платежі — платежі, які держава ви­плачує індивідам (допомога по безробіттю, малозабезпеченим тощо).

Трудова теорія вартості — економічна концепція, розвинута В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом, згідно з якою обмін товарів відбувається відповідно до кількості затраченої на їх вироб­ництво праці.

Умови торгівлі — реальні умови, за яких країна продає свій то­вар і купує імпортний; визначаються як співвідношення індексів експортних та імпортних цін.

Фактичний, структурний і циклічний бюджети — стан державно­го бюджету країни протягом певного періоду. Фактичний характе­ризує надлишок чи дефіцит протягом певного року; структурний - якими були б надходження, видатки, дефіцити, якби економіка функціонувала за потенційного обсягу виробництва; циклічний -вплив на бюджет ділового циклу.

Фактори виробництва — Див. Економічні ресурси.

Федеральна резервна система — центральний банк США.

Фезербединг — правило, за яким підприємці зобов'язуються зберіга­ти чисельність наявної робочої сили незалежно від потреби у ній.

Фірма — відокремлена виробнича одиниця економіки; наймає робочу силу, купує інші фактори виробництва, забезпечує вироб­ництво і продаж товарів.

Фіскальна політика — один із видів макроекономічної політики, яка має справу з державним бюджетом — податками і урядовими видатками.