Пам"ять

Короткочасна пам'ять (КП) — процес відносно невеликої три­валості (кілька секунд чи хвилин), але достатньої для точного відтворення подій, що тільки-но відбулися, тільки-но сприйнятих предметів та явищ. Після цього недовгого часу враження зни­кають, і людина, звичайно, виявляється неспроможною що-не-будь згадати із сприйнятого. Така пам'ять друкарки, яка друкує текст. Кожне слово, фразу вона пам'ятає точно, але завжди кіль­ка секунд. Довгочасна пам'ять (ДП) характеризується відносною тривалістю і міцністю збереження сприйнятого матеріалу.

Структура й механізми короткочасної й довгочасної пам'яті ще не досить вивчені й потребують додаткового дослідження-Однак уже зараз відомо, що при короткочасній пам'яті відтво­рення матеріалу відбувається у тій «фотографічній» формі й послідовності, в якій він сприймався, тобто певною мірою меха­нічно. При довгочасній пам'яті сприйнятий матеріал реконструюється й закріплюється за смислом, тому й відтворюється вибір­ково й узагальнено, залежно від завдань та характеру самої ді­яльності, тобто теж свідомо.

Значення короткочасної і довгочасної пам'яті в житті та ді­яльності людини різне.

Короткочасна пам'ять обслуговує окремі ланки та операції діяльності. Наприклад, перекладач зберігає точно у своїй пам'я­ті фразу, поки її перекладає. При переході до нової фрази точне формулювання попередньої фрази відразу забувається. Анало­гічні (схожі) прояви короткочасної пам'яті спостерігаються в роботі стенографістки, оператора і представників інших видів скороминущої діяльності. В цьому явищі, мабуть, є своя доціль­ність. Якби вся стара інформація залишалась у пам'яті, то увага не могла б переключитися на сприйняття і утримання нової ін­формації, а отже, і виконання нової операції було б немож­ливе.

Довгочасна пам'ять обслуговує більш складну інтелектуаль­ну й практичну діяльність людини. До такої діяльності, зокрема, належить навчальна діяльність учнів. Школяр, діставши навчальне завдання, повинен пам'ятати не тільки одержані вка­зівки та інструкції до його виконання. Він також повинен свідо­мо згадати ті раніше набуті знання, які потрібні для успішного розв'язання завдання.

Взаємозв'язок різних видів пам'яті

Процеси пам'яті

Пам'ять — це завжди діяльність, вона має характер певних процесів. Основні процеси пам'яті — запам'ятовування, збере­ження (і відповідно забування), відтворення і упізнавання.

Запам'ятовування. Діяльність пам'яті починається з запам'я­товування, тобто з закріплення тих образів і вражень, які вини­кають у свідомості від дії предметів і явищ дійсності у процесі відчуття і сприйняття.

Запам'ятовування може бути ненавмисним (мимовільним) і навмисним (довільним).

Мимовільне запам'ятовування відбувається без заздалегідь поставленої мети запам'ятати. Воно проходить без вольових зу­силь, відбувається немовби само собою. Не всі факти та події навколишньої дійсності запам'ятовуються однаково мимовільно. Насамперед міцність і тривалість мимовільного запам'ятовуван­ня залежить від барвистості, рухливості та інших особливостей об'єкта. Наприклад, молоді школярі мимовільно запам'ятовують усе яскраве, рухоме, що впадає в очі. Особливо ефективним ми­мовільне запам'ятовування буває тоді, коли воно пов'язане з яс­кравими або сильними емоційними переживаннями, великими по­чуттями. Значну роль при мимовільному запам'ятовуванні віді­грає інтерес. Порівняно легко, мимовільно запам'ятовуються такі предмети та явища, які пов'язані з попереднім досвідом. Ми знаємо якісь факти, у нас є уявлення про них, тому все, що стосується цих фактів, нас цікавить і запам'ятовується легко.

Мимовільне запам'ятовування має велике значення в житті людини, воно розширює й збагачує її життєвий досвід, не вима­гаючи від неї спеціальних зусиль.

Дослідження показали, що мимовільне запам'ятовування мо­же бути використано в педагогічній роботі в тих випадках, коли новий навчальний матеріал треба добре усвідомити. Тут основ­не завдання учня — усвідомлення нового, а запам'ятовування цього нового відбувається мимовільно, в самому процесі осмис­лення. Передчасна постановка спеціального завдання на запа­м'ятовування нерідко негативно позначається на розумінні. То­му іноді вчитель каже школярам: «Спочатку зрозумійте, розбе­ріться, не стараючись будь-що запам'ятати».

Довільне запам'ятовування на відміну від мимовільного сві­домо спрямоване на запам'ятовування певного матеріалу. При довільному запам'ятовуванні людина докладає необхідні вольо­ві зусилля, мобілізує себе на краще й міцніше запам'ятовування матеріалу, застосовуючи для цього спеціальні прийоми та спосо­би запам'ятовування. Навчальна діяльність школярів — засво­єння знань, набування вмінь та навичок — спирається переваж­но на довільне запам'ятовування. Систематичне, планомірне, спеціально організоване запам'ятовування із застосуванням пев­них прийомів називають заучуванням.

Довільне запам’ятовування здійснюється двома способа­ми: механічним і смисловим.

Механічне запам'ятовуван­ня — це послідовне заучування окремих частин матеріалу без опори на смисловий зв'язок між ними. Так, школярка, готуючи урок, п'ять-шість разів прочи­тала одну сторінку підручника, потім стільки ж разів на­ступну. В класі дівчинка добре переказала те, що було напи­сано у підручнику, але не змо­гла відповісти на найпростіші запитання вчителя.

— Я краще все підряд роз­повім, мені на запитання відпо­відати важко,— заявила вона.

Це сталося тому, що учени­ця завчила урок механічно, не вдумуючись у зміст матеріалу.

До механічного запам'ятовування учні вдаються в трьох ви­падках: по-перше, коли вони не можуть зрозуміти смисл виучу­ваного матеріалу; по-друге, коли окремі частини матеріалу не пов'язані між собою за смислом (наприклад, окремі назви пред­метів, хронологічні дати, числові вирази тощо); по-третє, тоді, коли вчитель вимагає знати все точно так, як написано в підруч­нику. Коли вчитель систематично вимагає тільки дослівних від­повідей від учнів, то цим виховується в них механічний спосіб засвоєння матеріалу.

Часто методика опитування учнів у класі визначає способи запам'ятовування ними навчального матеріалу. Учень пристосо­вується до системи опитування вчителя: якщо вчитель ставить багато запитань за змістом, змушує учнів міркувати, відповідати урок, то учень старається запам'ятовувати навчальний матеріал, роздумуючи в процесі його заучування.

Механічне запам'ятовування матеріалу часто призводить до формального засвоєння знань. Крім того, механічне запам'ятову­вання неекономне, воно вимагає значно більше часу, ніж запам'я­товування смислове. Однак механічне запам'ятовування в розум­ному поєднанні із смисловим запам'ятовуванням корисне. Важ­ливо ґрунтовно розібратися, подумати й вивести правило, а потім уже його завчити; добре розібратися в історичних фактах, а потім додатково вивчити хронологічні дати.

Смислове запам'ятовування безпосередньо пов'язане з про­цесами мислення, воно спирається на розуміння змісту матеріа­лу, на усвідомлення тих логічних зв'язків, які існують між його частинами. У психології розроблено ряд прийомів, що полегшу­ють смислове запам'ятовування виучуваного матеріалу.