Пам"ять

Окремі діти, витрачаючи багато часу та сил на заучування матеріалу, відтворюють його неточно і швидко забувають. Слаб­ка продуктивність пам'яті таких школярів пояснюється різними причинами. Як правило, погане запам'ятовування спостерігається в школярів, які часто пропускають заняття, несистематично ви­конують навчальні завдання, не володіють прийомами запам'я­товування. Як показують дослідження, при відповідній роботі процеси запам'ятовування і відтворення у них значно поліпшу­ються.

Слабка продуктивність пам'яті іноді є наслідком захворюван­ня, великої перевтоми та іншого фізичного нездужання. Для та­ких дітей, крім індивідуального навчання і безпосередньої допо­моги в заучуванні, потрібний спеціальний режим, чергування навчальної діяльності та відпочинку, розумне дозування навчаль­них завдань і т. д.

Дуже часто незначні результати запам'ятовування залежать не від поганої пам'яті, а від поганої уваги учнів. Якщо учень не­уважний на уроці або не звик зосереджено працювати, він погано сприймає навчальний матеріал, а отже, йому нічого запам'ято­вувати. Відсутність уваги або недостатня увага учнів на уроці — одна з найважливіших причин поганого запам'ятовування.

Розвиток пам'яті молодшого школяра

Розпочинаючи навчання в школі, діти вже спроможні довільно запам'ятовувати. Однак ця спроможність у них ще слабо розви­нута. Тому вчителеві треба особливу увагу приділяти тому, щоб молодші школярі вміли довільно запам'ятовувати навчальний матеріал.

Продуктивність довільного запам'ятовування пов'язана з розумовою активністю школяра, з тим, як він розуміє завдання, що постають перед ним у процесі засвоєння знань. Відповідно до завдань запам'ятовування добираються і використовуються най­більш раціональні прийоми запам'ятовування. В одних випадках школяр повинен запам'ятовувати матеріал якомога точніше, до­слівно. Так треба запам'ятовувати правила, означення, вірші, де потрібне точне запам'ятовування, дослівне заучування. В інших випадках завдання запам'ятовування полягає в тому, щоб відтво­рити зміст своїми словами. Це звичайно стосується такого обшир­ного матеріалу, як літературний, історичний.

Як показують спостереження і спеціальні психологічні до­слідження, молодші школярі не можуть самостійно вибирати в кожному окремому випадку необхідні прийоми та способи за­своєння навчального матеріалу. Даючи урок додому, завжди треба вказувати учням прийоми, за допомогою яких вони можуть найправильніше й найдоцільніше виконати завдання.

Діти молодшого шкільного віку часто дослівно запам'ятову­ють і відтворюють весь навчальний матеріал. Це пояснюється тим, що вони не вміють користуватися різними прийомами запа­м'ятовування. Весь процес заучування в дітей проходить одно­манітно — вони читають матеріал кілька разів підряд, поки він не запам'ятається. Таке спрямування на дослівне запам'ятовування, якщо його вчасно не припинити, поступово перетво­рюється на звичку взагалі все запам'ятовувати буквально.

Дослівність запам'ятовування в учнів початкової школи, особливо в І—II класах, пояснюється тим, що діти вивчають і заучу­ють найчастіше матеріал дуже стислий і компактний. Через те, що відтворювати своїми словами такий матеріал першокласники ще не вміють, вони мимоволі запам'ятовують його дослівно. Пра­гнення молодших школярів дослівно відтворити матеріал пояснюється ще й тим, що діти, не володіючи розгорнутою мовою, не можуть вільно, своїми словами викладати зміст запам'ятовува­ного матеріалу. Боячись допустити неточність і викривлення при відтворенні, молодші школярі вдаються до дослівного запам'я­товування.

Відтворення своїми словами змісту навчального матеріалу за­лежить від розуміння його смислу в процесі заучування. Проте щоб зрозуміти те, що запам'ятовується, треба оволодіти при­йомами осмисленого запам'ятовування. Одним з прийомів осмис­леного запам'ятовування, як зазначалось, є смислове групування матеріалу в процесі запам'ятовування. Залежно від характеру матеріалу смислове групування здійснюється по-різному.

Психологічні дослідження показали, що якщо молодші шко­лярі при запам'ятовуванні розрізненого матеріалу в окремих ви­падках і вдаються до смислового групування, то, як правило, при запам'ятовуванні зв'язних текстів вони цього прийому не вико­ристовують. Зокрема, в школярів II класу не спостерігалось жод­ного випадку групування матеріалу за смислом. Це пов'язано з тим, що учні початкових класів ще погано вміють аналізувати будь-який текст, навчальний матеріал. Молодші школярі, членую­чи текст на частини, не вміють виділяти істотне і головне в кож­ній частині й тому відтворюють її зміст повністю. Для них легше дослівно відтворити прочитане, ніж виділити суттєві думки й коротко сформулювати заголовки частин.

Дослідження показали, що формування вміння групувати матеріал, складати план тексту і заголовки до кожної частини проходить три етапи. На першому етапі учні вичленовують лише окремі слова, що означають діючих осіб або предмети, про які розповідається в тексті. Наприклад, розбиваючи на частини опо­відання Л. М. Толстого «Кошеня», діти підбирали до них такі за­головки: «Кішка», «Кошенята». На другому етапі відображуєть­ся хід подій, описаних в оповіданні. Відповідно до цього зміню­ється зміст заголовків плану того самого тексту: «Вася і Катя пішли до школи», «Катя принесла молока кішці» і т. д. Третій етап характеризується чіткішим членуванням тексту на смислові одиниці й більш високим рівнем узагальнення: «Кішка загуби­лась», «Кішка знайшлася» і т. д.

Смислове групування запам'ятовуваного матеріалу відбува­ється по-різному, залежно від характеру матеріалу. Коли текст має чітку структуру, а головні й суттєві думки сформульовані в самому тексті, то навіть учні І класу можуть розбивати текст на частини і складати план. Якщо ж текст не має чіткої структури, головне і суттєве не сформульовано в тексті, то смислове групування провести важко. Учні повинні самі вичленувати в тексті головні думки й своїми словами сформулювати заголовки плану. Такий матеріал групувати за смислом школярі можуть вже з III класу.

Встановлено, що коли учнів спеціально навчати смислового групування тексту, як прийому запам'ятовування, то навіть учні І класу успішно справляються з цим завданням. Коли такого нав­чання немає, осмислено запам'ятовувати не вміють не тільки мо­лодші школярі, а й учні більш старших класів.

Другим прийомом, що сприяє розвитку осмисленого запам'я­товування, є співвіднесення, зв'язування нового матеріалу із за­своєним раніше. Завдяки цьому прийому нові знання засвоюють­ся свідомо, у відповідній послідовності й системі. Однак без допомоги вчителя молодші школярі самостійно не справляються з таким завданням.

Оволодіння прийомами осмисленого запам'ятовування відбу­вається найуспішніше в тих випадках, коли молодші школярі при вивченні предмета використовують наочні посібники: моделі, ма­люнки, схеми і т. д.

Важливо виховувати в дітей настанову на тривале збереження в пам'яті навчального матеріалу. Виховання настанови на міцні­ше запам'ятовування пов'язане з постійною і систематичною перевіркою знань не тільки з виучуваного в даний момент матеріа­лу, а й з того матеріалу, який вивчався раніше.