Туберкульоз

Лімфатичні вузли шиї інфікуються через слизову оболонку порожнини рота та носа, куди мікобактерії по­трапляють або при первинному інфіку­ванні організму травним шляхом, або з харкотинням під час кашлю у хво­рих на туберкульоз легень. Лімфовуз­ли середостіння та мезентеріальні ура­жуються у разі проникнення мікобак­терій через дихальні шляхи та трав­ний канал з осередків інфекції відпо­відно у легенях та кишечнику.

Особливістю туберкульозу лімфа­тичних вузлів є множинність їх ура­ження з утворенням конгломератів. Туберкульозний лімфаденіт середо­стіння та мезентеріальний і позаочере-винний (як лімфогенні метастази тубер­кульозної інфекції легень, кишечнику та інших органів, рідше як наслідок гематогенної дисемінації мікобактерій із первинного комплексу в легенях) розглядаються у відповідних розді­лах спеціальної хірургії. Туберку­льоз зовнішніх (периферичних) лімфа­тичних вузлів, насамперед шиї, тради­ційно вивчається в курсі загальної хірургії.

Туберкульоз лімфатичних вузлів шиї має дві клініко-морфологічні форми. При одній з них у лімфовузлах превалюють продуктивний процес, явища проліферації сполучної тканини та утворення специфічних гранульом, і тому лімфовузли щільні, безболісні, рухомі і не зрощені зі шкірою та між собою. При другій формі, яка ха­рактеризується превалюванням ексу­дативно-некротичного процесу, вони бувають зрощені між собою та зі шкірою (наслідок періаденіту), болісні, щільно-еластичні або м'які, утворюють великі пакети.

Некроз у лімфовузлах з розріджен­ням некротичних мас і утворенням гною призводить до появи численних

нориць на шкірі шиї, через які виділя­ються рідкий сіро-білуватий гнійний ексудат та крихти некротичних мас.

Ураження лімфовузлів шиї майже завжди двобічне. Лімфо­вузли мають різні розміри, нерідко уг-рупування складаються з одного ве­ликого лімфовузла, навколо якого є ланцюг малих лімфовузлів. У хворих часто спостерігаються загальні пато­логічні реакції — субфебрильна тем­пература тіла, кволість, знижений апетит, анемія, лімфоцитоз, збіль­шення ШОЕ. Хворі бліді, виснажені. Такі загальні порушення особливо ха­рактерні для туберкульозу лімфатич­них вузлів шиї з утворенням гнійних абсцесів та нориць, так званої скро­фулодерми. Спостерігаються набряк обличчя та губ, значна інтоксикація, нерідко приєднується вторинна гнійна інфекція.

Діагностика туберкульозного лімф­аденіту складна. Задавнені форми майже не зустрічаються, особливо такі, як скрофулодерма — лімфаденіт з набряком обличчя, абсцесами під­шкірної основи та норицями. Дифе­ренціювати туберкульозний лімф­аденіт треба з банальним лімфадені­том, лімфогранулематозом, лейке-мічними лімфаденопатіями, метастаза­ми раку в лімфовузли шиї. Важливу діагностичну роль відіграють специфічні тести на туберкульоз і, особливо, пунк-ційна біопсія.

Лікування хвороби комплексне: хіміо­терапевтичні специфічні засоби (стреп­томіцин, фтивазид, ПАСК, рифампі-цин, ізоніазид тощо), загальнозміцню-вальні (вітаміни, білки, добре харчуван­ня), ультрафіолетове та сонячне опро­мінення, за ускладнення банальною інфекцією — інші антимікробні, зокре­ма антибіотичні, препарати після виз­начення чутливості до них мікрофлори. Добре обмежені конгломерати лімфатич­них вузлів можуть бути радикально ви­далені з подальшим специфічним кон­сервативним лікуванням.