ФЕ НО МЕН ЛЮ ДИ НИ
Кож на істо рич на епо ха про по нує своє ба чен ня й вирішен ня пи тан ня про те, що та ке лю ди на і в чо му сенс її жит тя. Сенс жит тя - світо гляд не та філо софсь ке по нят тя, яке містить су купність уяв лень про сутність лю ди ни, цілі та цінності її існу ван ня , а та кож мож ливі й до пу с тимі спо со би й шля хи їх ре алізації
В ан тичній філо софії лю ди на роз гля дається як скла до ва ча с ти на за галь но го світо по ряд ку у струк тур но му плані та підпо ряд ко ва ності за ко нам йо го функціону ван ня (Со крат - пізнан ня, до б ро чинність; Про та гор - точ ка відліку у пізнанні та куль турі; Пла тон - служіння чес но там, ви щим цінно с тям; Ари с то тель - ви ще бла го, ща с тя, що по ля гає у са мо вдо с ко на ленні; Епікур - до сяг нен ня зем но го ща с тя та на со ло ди)
Хри с ти ян ст во вва жає лю ди ну Бо жим творінням. Хри с ти янсь ка лю ди на - це єдність при род но го (тіла) і над при род но го - душі. Епо ха Відро д жен ня ко ри гує ці дог ма ти і вба чає сутність і cенс жит тя у гар монійності і по вноті бут тя. Но вий час та Просвітництво де що на бли жа ють ся до ан тич них уяв лень про лю ди ну і вва жа ють ос нов ною її вла с тивістю ро зум. Німець ка кла сич на філо софія роз гля дає лю ди ну як суб’єкт сво бо ди, ак тив не, тоб то діяль не яви ще, що са мо роз ви вається. Ніцше вва жає лю ди ну без пе рерв ним про це сом її ста нов лен ня. Ек зи с тенціалісти виз на ча ють людсь ку суть че рез ау тен тичність, че рез грань між суспільним і індивіду аль ним.
От же, фе но мен лю ди ни по ля гає в склад ності і май же не о сяж ності най б лиж чих, найбільш на пер ший по гляд знай о мих уяв лень лю ди ни про са му се бе
ПО ХО Д ЖЕН НЯ ЛЮ ДИ НИ
Міфо логічні кон цепції: по ро д жен ня лю дей тва ри на ми (то темізм), лю ди на - плод Не ба і Землі, як заплідню ю чо го та ро дю чо го на чал, лю ди ну ство ре но з гли ни та крові бо га Аб зу (Вавілон), лю ди но ство ре но із гли ни та сльоз (Ста ро дан вя Греція). Міфо логічні кон цепції по хо д жен ня лю ди ни роз ви ва ють ся та транс фор му ють ся ра зом з гос по дарсь ким жит тям первісних та ан тич них лю дей
Релігійні кон цепції ба зуть ся на кре аціонізмі, тоб то на ро зумінні то го, що лю ди на - ре зуль тат во льо во го ак ту надісто ти Бо га, а са ме ак ту тво рен ня
Космічні гіпо те зи вва жа ють ви ник нен ня лю ди ни або логічним за вер шен ням дії космічної енергії, або пло дом так зва но го “насіння жит тя”, що роз но сить ся по пла не тах космічним пи лом, або ж про сто за лиш ком по за зем них цивілізацій
Сприй ня тою на цей час та найбільш ак ту аль ною є ево люційна кон цепція, згідно з якою лю ди на є ос тан нь ою, най до с ко налішою лан кою в лан цюзі роз вит ку жи вих істот і має спільних предків з лю ди но по доб ною мав пою
Ос таннім ча сом при вер та ють до се бе ува гу при пу щен ня про штуч не по хо д жен ня лю ди ни
ПО НЯТ ТЯ СЕ РЕ ДО ВИ ЩА
Се ре до ви ще роз вит ку та існу ван ня лю ди ни поділяється на дві сфе ри - при род ну та соціаль ну, що підкрес лює подвійну при род но-соціаль ну суть лю ди ни.
Лю ди на існує в си с темі взаємодії усіх сил при ро ди та відчу ває ії різно манітні впли ви. І при род не існу ван ня лю ди ни не об ме жується тільки сфе рою Землі, во но вклю чає в се бе і ко с мос в ціло му
Соціаль не се ре до ви ще лю ди ни - це її без по се реднє людсь ке ото чен ня, ті гру пи лю дей, до яких во на на ле жить. Соціаль на си ту ація роз вит ку - пси хо логічний термін - од не з фор мо твор чих на чал для людсь кої свідо мості. Ду же ве ли кий вплив на людсь кий роз ви ток ма ють еко номічні, політичні та куль турні умо ви, що існу ють у суспільстві, в яко му лю ди на роз ви вається
ПО НЯТ ТЯ СПАД КО ВОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЖИТ ТЯ ЛЮ ДИ НИ
Спад ковість - вла с тивість жи вих істот, в т. ч. і лю ди ни, по вто рю ва ти в ряді по колінь подібні оз на ки і за без пе чу ва ти спе цифічний ха рак тер індивіду аль но го роз вит ку в пев них умо вах се ре до ви ща.
В про цесі індивіду аль но го роз вит ку лю ди на відтво рює певні оз на ки, які пе ре дані ій бать ка ми, а та кож пев ною мірою “відхи ляється” від них і на бу ває но вих оз нак
ПРИ РОД НЕ В ЛЮ ДИНІ
При род не в лю дині має ви ра жен ня у мор фо логічних, ге не тич них яви щах, а та кож у нер во во-моз ко вих, еле к т рохімічних та ба га ть ох інших про це сах людсь ко го ор ганізму. Суть цих про цесів - обмін ре чо ви ною, енергією та інфор мацією з ото чу ю чим се ре до ви щем. Але фізіологічна, при род на бу до ва не є якісною відмінністю лю ди ну від всіх інших жи вих істот. То му пізна ю чи соціаль ну при ро ду лю ди ни філо софія ви хо дить ли ше з ан т ро по логічних особ ли во с тей.
ІНДИВІД
Індивід оз на чає оди нич не на відміну від су куп ності, ма си, тоб то це ок ре ма лю ди на на відміну від ко лек ти ву, соціаль ної гру пи, суспільства в ціло му. Ча с то індивід ро зуміється як соціаль но-філо софсь кий пер шо а том. Він є вихідною соціаль ною оди ни цею, а су купність ин дивідів ут во рює всі існу ючі ви ди соціаль них спільно с тей
ОСО БИСТІСТЬ
Осо бистість - це суб’єкт соціаль них відно син і свідо мої діяль ності, “пер соніфіко ва на соціаль на діяльність”; це стійка су купність соціаль но зна чу щих рис, що ха рак те ри зу ють індивіда як пред став ни ка пев ної соціаль ності або суспільства.
По нят тя “осо бистість” фіксує ли ше соціаль не в лю дині. Во но охоп лює всі соціальні ролі лю ди ни, всі суспільні відно си ни. Осо бистісь мож на уто тож ни ти з життєвим шля хом, який завжди не по втор ний та оригіна ль ний.
Осо бистість фор мується за та ки ми схе ма ми: “я -я”, “я - ти”, “я - ми”, “я - люд ст во”, “я - суспільство”, “я - при ро да”, “я - універсум”
СУТНІСТЬ ЛЮ ДИ НИ
У су часній філо софській та на уковій мові по нят тя “лю ди на” ви ко ри с то вується як най за гальніше, ро до ве для по зна чен ня істот ви ду Homo Sapiens. То му в тра диційних тлу ма чен нях за зна чається, що лю ди на - це істо та, яка уо соб лює нероз рив ну єдність та ких сторін її існу ван ня, як біологічна, соціаль но-істо рич на, куль тур на, ду хов но-мо раль на.
Завантажити реферат